5.01.1891 р. До Омеляна Огоновського

Вибачте мені, високошановний добродію, що я не спромігся зразу, як одібрав Ваш лист, одписати на його. Раз – ніколи було, службова робота перечила, а вдруге – треба було з різних – і своїх і закордонних – видань вибрати, що, де й коли друкувалось з моїх творів. На другій половині сього листа Ви знайдете списочок всього того, що було коли-небудь надруковано. Вce, що коли-небудь виходило у світ або має вийти коли, – все те писано нашою мовою. По-великоруськи я не писав і не друкував нічого: хай ті, хто має талант і хист до сього, прикладають свою працю…

Про своє життя не подаю Вам ніякої звістки, бо думаю, що не в йому вага й сила, а в тих працях, що до сього появилися у світ або ще коли-небудь появляться. Лєрмонтов про се гаразд колись сказав: "Поэт! что в имени твоем?…"

Не можу Вам подати звістки і про рецензії на мої праці, бо вони розкидані більше усього у великоруських щоденних часописах, котрих я не зберігав. Здається, в "Истории украинской литературы XIX столетия" Петрова, що вийшла у Києві, маються деякі покажчики, що, де й коли писалося про мої праці.

Гоноблячи надію побачити незабаром Вашу рецензію про мої праці, зостаюсь до Вас завжди прихильним

А. Рудченко.

Видання закордонні

1. У часописах

Лихий попутав. Оповідання (Правда. Письмо літературно-політичне. Львів. 1872 р. Листопад, ст. 356 – 373, і грудень, ст. 410 – 422).

Подоріжжя від Полтави до Гадячого (Правда, 1874 р., ст. 438, 464, 500, 544).

П’яниця. Повість (Правда. 1874 р., ст. 649, 689, 729, 777).

Казка про Правду і Кривду (Правда, 1889 р., січень, ст. 233 – 254).

2. Окремні

Хіба ревуть воли, як ясла повні? Роман з народного життя (Женева, 1880 г.).

Лихі люди. Повість (Женева…? р.)

Видання місцеві

1. В альманахах

Повія. Роман з народного життя. Частина перша (Рада, 1883 р., ст. 112 – 172). Частина друга (Рада, 1884 р., ст. 41 – 122).

Як ведеться, так і живеться. Образки з життя (Рада, 1884 р., ст. 135 – 198).

2. Окремні

Збираниця з рідного поля. Приповістки, оповідання й драматичні твори.

Вип. І (Лихий попутав. П’яниця). Киев. 1886 р.

Вип. II (Перемудрив. Комедія в 5 справах). Киев. 1886 р.

Оце й все. "Повія" і "Як ведеться, так і живеться" ще не скінчені.

Примітки

Лист Панаса Мирного є відповіддю на лист Ом. Огоновського від 20 (8) грудня 1890 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 5, № 681), в якому останній просив подати «хоч важнійші вісті про своє життя». Довго не одержуючи бажаної відповіді, Ом. Огоновський 22 (10) січня 1891 р. запитував у А. Кримського:

«Чи не звісно Вам дещо про життя Опанаса Мирного? Я писав до нього в Полтаву і не дістав ніякої відповіді. Правда, що годі подати його біографію, але все ж треба мені довідатись про всі повісті, котрі писав Мирний. Деякі-бо повісті й писання етнографічні приписуються Мирному, хоча їх видано анонімно.

Може Вам, високоповажний добродію, звісно, чи писав Мирний отсі статті й повісті: 1) Подоріжжє од Полтави до Гадячого («Правда», 1874); 2) П’яниця («Правда», 1874); 3) Подорож по Полтавщині («Гром[ада]»); 4) Пан-народолюбець («Гром[ада]», 1879)?» (Див.: А. Кримський, Розвідки, статті та замітки, К., 1928, стор. 290).

Уривок з цього листа Огоновський надрукував у своїй «Історії літератури руської», ч. З, відділ 2, Львів, 1893, стор. 788. При цьому він зауважив: «В письмі до автора сеї історії літератури вичислив Мирний всі свої твори, але не спімнув нічого про «Лови». У відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 5, № 682) зберігається лист-відповідь Ом. Огоновського з подякою за подані відомості.

Подається за автографом (Центральний державний історичний архів УРСР у Львові, ф. 309, оп. 1, зв’язка № 160, од. зб. № 2386, арк. 15 – 16, звор.).

«Поэт! что в имени твоем?!» – дещо перефразований перший рядок з поезії О. Пушкіна, яка починається словами: «Что в имени тебе моем…».

…в «Истории украинской литературы XIX столетия» Петрова… – точна назва «Очерки истории украинской литературы XIX столетия» М. Петрова (К., 1884).

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 396 – 397.