6.04.1883 р. До Михайла Комарова

Шановний добродію Михайло Федоровичу!

Віктор Іванович передав мені Ваш "Покажчик". Дяка палка Вам! Кращої, віковічнішої й кориснішої праці не треба І Чи судить нам сліпа доля, що наша нива розростеться і розів’ється, як добра яблуня серед пишного саду, чи заглушить її кропива та чужосторонні рослини і сам господар візьме та виполе її, – Ваш покажчик зостанеться. Він буде показувати нашим правнукам і правнукам, чим колись жила і боліла рідна країна, що робили і над чим працювали діди та прадіди. Задля теперішнього ж часу і кожному, хто забажав би найкраще познайомитися з нашим горем-болями, кориснішої книжки не знайти! Я з такою несамовитою жагою перечитував кожне ймення кожного видання, буцім я читав не голі надписи, а до ладу упорядковані і чепурно прибрані праці дорогих нам робітників. Думки оббігали довгу постать довгих літ…

Сумно робиться на душі, важко на серці, оглядаючи усе те поле одним бистрим поглядом. Скільки біля його ходило орачів, скільки зажинало женців? Які негоди та перепони шкодили доброму ділу? Одно тільки й веселить: що б не було, як гірко не було, а воно все далі росте-шириться. Спасибі, велике спасибі Вам. В своєму листі Ви нагадуєте і про словник. Віктор Іванович познайомив мене з тим напрямком, по якому рішили пустити сю корисну працю. Бажаю їй якнайшвидшого кінця. Давно вже з тим словником морочаться, та щось його ніяк не доведуть до краю. А праця трохи лиш чи не найвартніша буде.

Щодо моїх праць, то восторжений Василь П[етрович] наказав Вам дуже щось багато. Я познайомив його з тим, що було досі надруковане, а з недрукованого показав йому тільки ворох "Повії", котру я по частинам облаштовую. Перша, як самі знаєте, надрукована у "Раді", другу недавнечко скінчив і зашлю через брата до Києва; третя і четверта дожидаються зайвого часу. Так як мої приповістки і оповідання не дома друкувались, а в сусідах, то я маю надію попитати щастя дома. Готую перший податок. Після свят, певне, його впорядкую і зашлю через брата до Києва. Більше сього немає у мене нічого готового і дотепного до друку.

Управившись з "Палієм", думка є узятись за новий роман "Повія", про котрого я розказував дещо і Василеві Петровичу. Чи не прийняла, бува, його тепла і щира душа мої заміри за зовсім скінчену працю? Та й помилився ж, бідага! По правді вам кажу, окрім того, про що я вище написав, немає у мене нічого доладного до друку. Коли буде – я не дуритиму. Наше діло на такий слизький шлях поставлено, що, дивись, не сьогодні, то завтра казенний поштар візьме та й гукне: "А звертай лишень у провалля!". Треба берегти кожну годину.

Не втаю і того: робітник я до своїх праць дуже крутий і не без ледарства. Водиться-таки цей грішок за мною. Чого не буває? А й те сказати: узявшись за велику працю, треба для неї б багато зайвого часу. А де його, в ката, брати, коли не мало його одбирає служба? Оце Вам і все за мої праці. Бувайте здорові та богові і людям милі. Бажаю Вам більше видати таких корисних праць, як Ваш "Покажчик". До Вас і серцем, і душею прихильний.

Коли хочете що написати, пишіть, напрямляючи лист в казенну палату.

Примітки

З листування Панаса Мирного з Михайлом Комаровим зберігся лише цей лист-чернетка. Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 391).

Віктор Іванович – В. І. Василенко.

«Покажчик» – Бібліографічний покажчик нової української літератури (1798 – 1883)» надрукований у першій частині альманаху «Рада» і вийшов окремим виданням у Києві 1883 р.

…про словник. – Йдеться про намір М. Комарова видати чотиритомний «Словар російсько-український» (Львів, 1895 – 1900).

…В[асиль] П[етрович] наказав Вам дуже щось багато. – Йдеться про В. П. Горленка. Останній 24 (12) серпня 1883 р. писав до Панаса Мирного:

«Комаров в Киеве весной говорил мне о письме Вашем к нему, где Вы опровергаете слухи об имеющихся у Вас написанных произведениях, слухи, распространенные будто бы мной. Тут виноват сам Комар, уверяю Вас. Как библиограф н издатель он выпытывал у меня, узнав, что я виделся с Вами в Полтаве, о том, что у Вас есть. И я говорил ему о том, что читал сам, т. е. о рассказах из «Правды» и «Повие», котор[ые] тогда еще не выходили» (Євгенія Рудинська, Листи Василя Горленка до Панаса Мирного. 1883 – 1905, К., 1928, стор. 18 – 19).

…приповістки і оповідання не дома друкувались… – перші твори Панаса Мирного друкувалися у львівському журналі «Правда» 1872 – 1874 рр. («Лихий попутав», «Подоріжжя від Полтави до Гадячого», «П’яниця») та окремими виданнями в Женеві («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Лихі люди»).

…перший податок… – йдеться про підготовку до друку збірки творів Панаса Мирного «Збираниця з рідного поля».

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 364 – 365.