2

Степан Руданський

Пішов і я, дядьку,

Від батька на волю:

Сиджу на чужині,

Кую свою долю.

Желіза і сталі

Я не покупаю,

Начиння і кузню

Свою рідну маю.

Сильні міхи дують,

Желізо біліє;

Кладу на ковадло –

Рука мені мліє.

І тяжко і важко

Молот підіймати.

Бо нікому, видно,

Мені помагати.

Підійму я молот,

По желізі вдарю,

Но штабу до штаби

Ніяк не приварю.

Та як приварити:

Піску я не маю,

І сяду я з горя,

Думоньку думаю.

І гадаю думу:

Ой боже мій, боже!

До кого я вдамся?

Хто мені поможе?