3

Степан Руданський

Піду я до батька,

До рідної неньки…

«Но, батьку мій, батьку,

Голубе сивенький!

Шістнадцять літ руки

На кого робили?

Чи ж ти іще досі

Не виробив сили?»

А брати молодші,

Сестра моя рідна –

До кого пригнеться

Головка їх бідна?

І німіє серце,

І не зношу жалю, –

Вдаюся до тебе,

Прохоре-ковалю.

Прохоре-ковалю,

Моя ти родина:

Я гину в чужині,

Як тая билина.

Я гину, а міг би

Ще силоньку мати

І недаром землю

Сирову топтати.

Поможи, Прохоре,

На долю хорошу;

Рублів п’ятдесят лиш

У тебе я прошу.

Рублів п’ятдесят лиш,

А більше не треба;

Пошле тобі господь

Сто раз більше з неба.