Дитина

Степан Руданський

Ходив колись чумак з Криму

Аж у Московщину

Та й надибав на дорозі

Московську дитину.

Обшарпане, обдертеє,

Ні батька, ні мами,

Чумак його і питає:

«Чи поїдеш з нами?»

«Чому, – каже, – не поїду!»

Його й посадили,

Перевезли на Вкраїну,

Чуба підголили,

Одягнули по-нашому,

Оддали учитись.

Та й вийшов же з нього хлопець,

Що й не надивитись.

А чумак той був бездітний

Тепер такий радий:

Усе хлопця до помочі,

Усе до поради.

Ба, вже йому й господарство

Думає оддати.

Та все-таки вперед хоче

Щирість його знати.

Ото колись і приходить:

«Здоров, – каже, – сину!

Прислав, – каже, – король листи,

Щоб взавтра я згинув.

Так давай же, сину, гроші

Треба поділити,

Треба свою останнюю

Волю учинити!..»

Добуває синок гроші,

Старий і сідає

Та три купи прездорових

Злота нагортає,

Та й і каже: «Перша купа

На похорон буде,

Щоби мене, як годиться,

Пом’янули люди.

Друга купа нехай буде

Тобі, милий сину,

Бо я ж тебе любив, сину,

Як рідну дитину.

А третяя купа грошей

Най буде для того,

Хто на шибеницю взавтра

Потягне старого…»

А синочок підхопився,

За гроші рукою:

«Я потягну вас, татуню!

Най будуть за мною!»

А старий собі за гроші:

«Пожди ж, – каже, – сину!

У нас батьків не вішають, –

Іди в Московщину!»

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 499 – 500.