Всесвіт Людмили Мєшкової

Ірина Бекетова

Музей українського народного декоративного мистецтва

У червні цього [2008] року в столичному Українському домі відбулася непересічна подія – персональна виставка творів народного художника України Людмили Іванівни Мєшкової. Уся велика зала першого поверху наповнилася керамічною красою й зажила своїм окремим життям. Під звуки класичних мелодій та грузинських співів гості виставки вбирали в себе флюїди краси, надихалися кольоровою гармонією та величчю людської душі.

Художник – це завжди посередник між Вічністю й людиною, йому дано відчувати і знати більше, він долучений до таїнства на ім’я Мистецтво. Але ж і відповідальність у митця перед Богом і людьми подвійна: кому більше дано – на тому й тягар важчий. Саме такою, долученою до краси і світу істини, до земної величі і нескінченності Всесвіту, стала Людмила Мешкова.

Л.Мешкова біля панно «Св.Миколай»	Фрагмент експозиції

Вона народилася 1938 року в селі Великі Сорочинці на Полтавщині, в родині агронома. У 1962-му закінчила архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Як архітектор починала роботу в Софійському заповіднику, а з 1964 року працювала в колективі керамістів Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування при Академії будівництва та архітектури УРСР Знайомство з Ніною Іванівною Федоровою, фахівцем високої культури та глибоких знань, яка протягом 40 років очолювала експериментальну майстерню, стало поворотним моментом на творчому шляху майстрині, а мистецтво кераміки – справою життя.

Людмила Мешкова	Дві Лариси Скорик

Першими роботами Мєшкової в кераміці стали декоративні тарелі, керамічні сувеніри та ювелірні прикраси. У них молода художниця виявляла свою потужну творчу особистість, розписуючи вироби соковитими буйними українськими квітами, тонкими мальовничими пейзажами. В подальшому це стало основою її великого циклу «Квіти України».

Л.Мешкова. Портрет А. Ейнштейна	Л.Мешкова. Володимирська Богоматір

Людмила Мешкова досконало володіє технікою розпису матових полив’яних плиток рослинним орнаментом. Спираючись на традиції українського народного мистецтва, вона створює зворушливі образи рідної землі, поетичні картини квітучої української природи. Ніжні, тонкі кольорові переливи передають особливий, загадковий поетичний настрій. її квіти бринять та дихають, від них розливаються такі рідні і водночас загадкові пахощі поля, ліса, плодючої землі, весни і свіжості.

Фах архітектора та досвід роботи з керамікою допомагав Мєшковій знайти цілісне оригінальне рішення в оформленні міських інтер’єрів з використанням декоративних елементів. Панно зі складними композиціями, вишуканою кольоровою палітрою стали окрасою та художньою візитівкою багатьох київських споруд. Головні роботи художниці цього періоду – декоративний розпис на стіні холу в готелі «Київ» (1973), оформлення приміщень НДІ гігієни праці та профзахворювань (1973) та Будинку кіно (1975-76), панно в ресторані та холах готелю «Русь» (1979-80), оформлення кафе Будинку архітекторів (1982-83), панно у головному корпусі Київ ЗНДІЕП (1983). У цих роботах втілено нові ідеї художниці, яка творить натхненно, експериментуючи та вдосконалюючи майстерність. Архітектурно-художні образи кожного інтер’єру створені з урахуванням функціональності закладу та розподілом світових потоків.

1980 року Мешкова перемогла у Міжнародному конкурсі на право оформлення центрального холу штаб-квартири ЮНЕСКО у Парижі. Керамічне панно загальною площею 55 квадратних метрів має поетичну назву «Земле, флюїди життя і розквіту світам надсилай…». Головна ідея твору – донести людству думки про причетність до Всесвіту, про відповідальність за збереження земної краси. Панно уособлює блакитний світ Землі, зібраний в єдиний промінь, спрямований далеким світам, націлений у безкінечність, щоб розповісти Всесвіту про велич і красу Землі. Це необхідно землянам для розуміння свого місця у Космосі та Вічності.

Л.Мешкова. Портрет С. Параджанова	Л.Мешкова. Портрет М. Ростроповича

Л. Мешкова – тонкий майстер керамічного живопису. Для її масштабних і камерних панно характерні злагодженість і стрімкість композиції, вишуканість кольорової палітри. Керамічні картини ніби дихають, прозорі напівтони фарб бринять, випромінюючи світ і тепло. Добро, надія, віра – головні теми в творчості художниці. І тому її роботи співзвучні людям, які здатні думати, відчувати та співчувати. Гармонійна єдність розуму та краси є провідною мелодією творів.

Людмила Іванівна – талановитий художник-портретист, вона здатна прозирнути таїни людської душі та передати їх засобами керамічного живопису. В її портретах головну роль грають очі – живі та допитливі, мрійливі та мудрі, веселі й задумливі. В очах – душа людини. Герої портретів – сильні, енергійні особистості: Пабло Пікассо, Жерар Філіпп, Микола Амосов, Ролан Биков, Микола Реріх, Мстислав Ростропович, Отар Іоселіані, Нані Брегвадзе, Федеріко Феліні. Але серед представлених робіт не було жодного автопортрета. Однак автор незримо присутній у кожній роботі – натхненна душа сяє дивовижними кольорами, грає іскристими фарбами, випромінює очами портретованих.

Через свої твори автор промовляє до глядача. Мудрість, знання світу, відчуття долі, таїна буття, зв’язок зі Всесвітом, земна краса, натхнення митця – все це є темами її творення. В роботах художника розлита Любов – лагідна, нестямна, мудра, щедра, всеосяжна та велична.

У 2004-му Людмила Іванівна створила керамічні панно-ікони для каплички св. Андрія Первозванного на Дніпровській алеї у м. Києві. Нещодавно були здійснені розписи церкви Різдва Христового на Оболоні. В них моління до Вічності та одночасно сама Вічність у вірі та красі.

Зі звичайних земних речей – глини, води, вогню – художник створює дивовижні роботи, повз які неможливо пройти байдуже. Це і є магія творення високого мистецтва Людмили Мєшкової. її твори близькі та зрозумілі людям, і це – щастя мистця.