Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Як зробити дерево священним?

Парнікоза І.Ю.

Практика Київського-еколого культурного центру, що провів останню інвентаризацію вікових дерев, та здійснив оголошення низки з них пам’ятками природи-місцевого значення, показує, що однієї лише інвентаризації та заповідання видатних дерев для надійної охорони дерева брак. Напевне, опора тут повинна робитися на мораль, ментальність, на підсвідомість, на «глибинну» пам’ять, збережену від наших предків. Іншими словами, в цілях охорони вікових дерев необхідно відродити старий культ цих де дерев, або, як писав відомий український вчений-натураліст академік П. Тутковський: «Культ дерев, шанування лісів колись жили в крові слов’ян і не зовсім зникли з неї і зараз, залишається тільки переробити його в розумну форму і відродити як свідому опіку над деревом». До давніх дерев найкраще підходять епітети «надприродний, священний, божественний».

Старі дерева слід прославляти. Щоб дерево стало предметом поклоніння, потрібно розвивати та популяризувати мотиви такого поклоніння. Так, легенда, «прив’язана» до старого дуба, може дати привід для поваги до нього з боку населення, і як результат – охорони. Можна вдало використовувати різні повір’я, звичаї, приказки, прислів’я, спрямовані на охорону старих дерев. Як мовить російське повір’я:

«Перш ніж узятися за сокиру, гарненько подумай, чи на труну собі дерево готуєш, яке прирік на загибель».

Для деяких людей досить важливо, що саме на це старе дерево дивилися протягом століть. Перефразовуючи відомий вислів Максиміліана Волошина можна сказати, що вікові дерева вимагають шанування вже тому, що одного разу під вечір на них подивився О. Пушкін або Т. Шевченко. Освячення дерева служителем культу також викликає у місцевих жителів шанування дерева. Цей спосіб був використаний Київським еколого-культурним центром з метою підняття поваги до заповідного 300-річного гіркокаштану Петра Могили на території Китаївського монастиря у Києві. Нижегородський дослідник М. В. Морохін розрізняє наступні мотиви культу старих дерев у сучасних нижегородських марійців.

Священне дерево Священний гай
Рис. 1.8.46. Чи ера шанобливого ставлення до вікових дерев пройшла? Рис. 1.8.47. Поклоніння священному сосновому бору у суч. Вологодській області

1. З низкою дерев пов’язана репутація цілителів. До них приходять, щоб за допомогою принесення подарунка сприяти одужанню людини.

2. Меморіально-магічні дерева пов’язані з шануванням духів, які нібито живуть всередині дерева.

3. Велику групу складають меморіальні дерева, які служать наочними пам’ятками тих чи інших подій.

4. У деяких селах ростуть батьківські дерева, культ яких, вірогідно, пов’язаний з уявленнями про переселення душ померлих в рослини. Таким деревам приписувалась велика сила і їх пиляти вважалося небезпечним для життя.

5. Дерева предків оберігаються як посаджені предками – «хто знає, з яким словом саджали їх старі люди». Той хто спиляв дерево предків може «померти на ходу». Іноді таким деревам приносилися подарунки.

6. Дерева поблизу води – річок, озер, джерел, на піщаних пагорбах були особливо улюблені богинею води – Аюд-Авою і тому не знищувались людьми (Шнайдер и др., 2011).

Поклоніння віковим дерев ще й досі збереглося у мешканців берегів р. Шаршеньга в Вологодській області ()

Поклоніння деревам може ґрунтуватися на переконанні, що люди існують на одному рівні, тоді як духи живуть в іншій площині, наприклад, у вікових деревах – стрижнях світу, як було прийнято в стародавні часи. Є чимало способів, які можуть розвинути культ вікових дерев – вести з ними бесіди, відпочивати в їх тіні, прислухатися до їх шелесту, торкатися до них, медитувати під їх кроною, визнавати їх святими. Священність дерева – питання дуже особисте, бо для когось воно може бути священним, а для когось – самим звичайним. Дерево в очах людини стає святим, якщо воно вважається «чимось особливим», якщо воно може вплинути на фізичний, психологічний, естетичний та духовний рівні нашого життя. Вікове дерево може стати священним, що володіє такими якостями як захист, зцілення, мудрість, натхнення. Емоційна та духовна зв’язок між людиною і древнім деревом може бути дуже глибоким. Якщо людина досить відкрита і чутлива, то догляд за деревом-святинею може привести до релігійного відчуття, деколи здатному зцілити або перетворити.

Затока Вовкувата Осокір у Радунки
Рис. 1.8.48. Старезна верба біла біля затоки Вовкувата – свідок ще непорушеної Оболоні Рис. 1.8.49. Вікові дерева все ще поруч з нами. Осокір біля озера Радунка на Райдужному

Старий дуб чи липу можна назвати ім’ям, присвятити якійсь видатній людині, що жила неподалік або просто бувала в цьому місці. У такому випадку вікове дерево стає пам’ятником цієї особистості (стародавні греки вважали, що старий дуб уособлює Зевса, а слов’яни – Перуна). Біля груп вікових дерев можна влаштовувати хороводи під час народних свят (Івана Купали і тому подібне), до старих дерев приходять на уклін і в наші дні після вінчання молоді. За прикладом китайців можна проводити свята поклоніння лісу. У Західній Польщі й донині селяни де-не-де вішають на величезні вікові дуби і ясени хрестики і образи святих на знак поваги до цих дерев-довгожителів. Цей спосіб вдало використаний Київським-еколого-культурним центром при охороні стародавніх дерев у Києві (Шнайдер и др., 2011).

Так зокрема на двох найстаріших дубах київської заплави: дубі Грюнвальда та дубі на Синій воді було розміщено ікони з рушниками, що одразу призвело до кращого відношення до цих дерев.