Начальная страница

МЫСЛЕННОЕ ДРЕВО

Мы делаем Украину – українською!

?

Описание рыб днепровской долины в Киеве

Парникоза И.Ю.

Раздел «Рыбы» подготовлен в соавторстве з Ю. Куцоконь

Даже беглый анализ рыболовных орудий раннеславянского и древнерусского времени, среди которых большой процент составляют крючки на крупную рыбу, свидетельствует о былом богатстве Днепра у Киева. Важную роль в тогдашнем рыболовном промысле составляли осетровые: стерлядь (Acipenser ruthenus)сейчас занесена в Красную книгу Украины (2009), где отнесена к категории исчезающих видов, и осётр русский (Acipenser gueldenstaedtii), который тоже занесён в ККУ, категория уязвимый вид (2009).

Рыболовные крючки Eudontomyzon_mariae
Рис. 1.10.30. Рыболовные крючки, которыми русины добывали на Днепре значительно большую по размерам рыбу, чем сейчас Рис. 1.10.31. Личинку миноги украинской – так называемую пескоройку можно изредка встретить на песчаных отмелях

Свидетельства об ихтиофауне поймы Днепра в Киеве XVIII в. оставил в своей истории Киева (1798-99 гг.) Максим Берлинский:

«В Днепре ловится рыба: сом, щука, лещ и ему подобная, подлещевки, язи, подусты и рыбцы; верезуб, карп, марина, белизна, окунь, судак, налимы, называемые меньками; ерш и сему подобные бобыри, плотица и ей подобные устиры, плоскухи, чехони, ельцы и скумбры. Изредка же попадаются осетри, хотя маленькие, и весьма часто ловятся…В других около Киева водах и озерах, кроме вышеописанных некоторых, ловятся еще лины, караси, пискари, называемые здесь вьюнами, и изредка попадаются хорошие карпы» (Берлінський, 1991).

Ещё по состоянию на XIX в. сохранились свидетельства о существовании у Киева популяций осетровых. Например, Виктор Тисо в книге «Россия и русские» так описывает свои впечатления от пребывания в Киеве в 1880 г.:

«Осётр, которого выловили прямо на наших глазах, предоставил нам свою деликатную плоть после того, как мы завладели его икрой. Днепровский осётр – благородный брат того волжского осетра, чья исключительная утонченность так ценится среди гурманов » (Кальницький, 2009).

В начале ХХ в. с возникновением Днепровской биологической станции (в 1909 г.) начато систематическое изучение местной ихтиофауны. Уже в первом номере «Трудов станции» находим статью Д. Белинга, посвящённую ихтиофауне днепровского бассейна под Киевом. Согласно этой работе, по состоянию на 1912 г. в районе Киева ещё встречался осётр русский, который был уже очень редким, и стерлядь, численность которой неуклонно сокращалась. Ещё одной очень интересной информацией является свидетельство о находках животных из класса круглоротых – миноги украинской (Eudontomyzon mariae, – Красная книга Украины (ККУ), категория исчезающий вид) на центральных киевских островах, в частности, на Трухановом.

Иную подробную информацию о состоянии ихтиофауны в то время читатель найдет в статье Д. Белинга 1914 г.

Кратко охарактеризуем современную ихтиофауну бассейна Днепра в Киеве по собственным и литературным данным (Кундиев и др., 2005; Сабодаш и др., 2003; Сытник и др., 2008).

Cтерлядь (Acipenser ruthenus) (ККУ, категория исчезающий вид). К концу ХХ в. в Днепре возле Киева практически исчезла. Сейчас опять возможны случаи встречи стерляди в связи с налаживанием её разведения в возрождённом рыбном хозяйстве на Галерном заливе, выпусками этой рыбы в Киевском водохранилище и районе Жукова острова. Растёт этот ценный вид очень медленно. Поэтому результатов его реинтродукции придется ждать ещё довольно долго ( ).

Тюлька обыкновенная (Clupeonella cultriventris) регулярно встречается в Днепре в пределах Киева, хотя эта рыба распространилась Днепром вверх только после сооружения водохранилищ. Также найдена в озерах Вырлица, Редькино, Вербное (Кундиев и др., 2005; Кундиев, Сытник, 2008). Легче всего её увидеть во время прогулки у края воды или на отмелях, где эта рыбка часто выбрасывается на берег. В солнечную тихую погоду стайки заметны у поверхности воды, где они отыскивают корм. Тюлька нерестится в течение апреля – августа при температуре воды 5-24 ºС, выбрасывая 5-20 тыс. икринок в толщу воды. Питается тюлька зоопланктоном, личинками моллюсков, мальками и икрой, в том числе собственной. Является ценным объектом питания хищных рыб и объектом промышленного рыболовства, однако не в Днепре возле Киева. По правилам рыболовства не определена наименьшая длина тела, при которой эту рыбу можно вылавливать и компенсация за уничтожение одной особи.

Елец обыкновенный (Leuciscus leuciscus) стал редким для русловой части Днепра и водохранилищ. Не лучше обстоит ситуация и на других реках. Несмотря на это, занесён в ККУ (2009), категория уязвимый вид, также РК3. Впрочем, есть свидетельства его нахождения в Днепре в пределах Киева (Сабодаш и др., 2003).

Leuciscus_leuciscus
Рис. 1.10.32. Елец обыкновенный Рис. 1.10.33. Вязь

Вязь (Leuciscus idus) – не многочисленен возле Киева, встречается как на участках русла, так и в проточных озёрах. Держится главным образом на глубинах с немного заиленным дном под нависшими над водой кустами, иногда на свободных плёсах среди водной растительности, которые посещает, особенно ночью. Активность уменьшает только в самое морозное время. Нерестится рано, при температуре воды 3,5-12ºС, откладывая единовременно до 170 тыс. икринок на прошлогоднюю растительность, на глубине 0,4-1,2 м и течения до 0,5 м/с. Всеяден. Обычно питается различными придонными беспозвоночными и водной растительностью. Взрослые особи иногда питаются молодью рыб и мелкими земноводными. Молодые особи несколько схожи с плотвой, от которой отличаются мелкой чешуёй и зелёно-желтой окраской радужной оболочки глаз. По данным Кундиева и др. (2005), обнаружен в озере Бабье.

По правилам рыболовства разрешается ловить при наименьшей длине тела 28 см. Возмещение за уничтожение одной особи оценивается в размере 1,5 необлагаемого минимума доходов граждан, или в 25,5 грн.

Голавль (Squalius cephalus) может достигать длины 50 см. Голавль довольно часто встречается на перекатах, где охотится. Зато летом держится на глубоких местах. По нашим наблюдениям, регулярно встречается в районе Пешеходного моста. Голавль очень осторожная рыба, ловля которой требует ловкости и внимания.

Leuciscus_cephalus
Рис. 1.10.34. Голавль Рис. 1.10.35. Обыкновенная плотва

Нерестится голавль в мае-июне на песчаном или каменистом дне, в основном на перекатах. На численность вида влияет не только ухудшение условий существования в результате загрязнения воды и зарегулирования стока, но и массовое съедение потомства другими рыбами. По правилам рыболовства разрешается ловить при наименьшей длине тела 24 см. Компенсация за уничтожение одной особи оценивается в размере 1,5 необлагаемого минимума доходов граждан, или в 25,5 грн.

Обыкновенная плотва (Rutilus rutilus) внешне немного напоминает краснопёрку, от которой отличается более удлинённым телом, полунижним ртом, нахождением спинного плавника позади вертикали начала основания брюшных плавников. Плотва является чрезвычайно пластичным и устойчивым к условиям среды (температура, наличие кислорода, чистота воды) видом. Кормится днём. При этом младшие особи держатся литорали вблизи растительности, или на полянах среди неё. Старшие особи выходят на сублитораль. Плотва нерестится в апреле-мае при температуре воды 12-14ºС. Рыба избегает холодной воды и предпочитает песчаное дно. Однократно выбрасывает 200 тыс. икринок на подводные растения, на глубине 0,3-1 м.

Плотва является одной из самых обычных рыб Днепра в г. Киеве. В связи со строительством водохранилищ и увеличением популяции дрейсены, большие группы плотвы переходят на питание этим моллюском, благодаря чему достигают размера более 20 см. В желудке выловленных рыб обычно можно обнаружить фрагменты ракушек этого моллюска. Таким образом, сейчас днепровская плотва фактически достигла фенотипа всем известной волжской формы этой рыбы – воблы. Плотва – любимый объект любительского лова, особенно ранней весной. По правилам рыболовства разрешается ловить при наименьшей длине тела 18 см. Компенсация за уничтожение одной особи оценивается в размере 0,6 необлагаемого минимума доходов граждан, или в 10,2 грн.

Эта рыба, между другими районами, зафиксированная в заливах Верблюд, Собачье Гирло, близ острова Казачий, озёрах (Бабье, Алмазное, Радуга, Русановское, Тягле, Лесное, Синее, Редькино, Вербное, Вырлица, Малиновка, Солнечный, Центральное, Куренёвское, Голубое и Тельбин), прудах (Святошинский № 14 в Пуще-Водице между 7 и 8 линиями, Нивки № 6) (Кундиев и др., 2005; Кундиев, Сытник, 2008; Сытник, Шевченко, 2011). По данным Сытника и др. (2008), ловилась плотва в Десёнке и у острова Труханов. Зафиксирована в оз. Золоче возле с. Вишенки (2016).

Краснопёрка или чернуха (Scardinius erythrophthalmus) принадлежит к дневным рыбам, постоянно держится на средних глубинах среди растительности, поднимаясь к поверхности только в тёплые солнечные дни. Нерестится в мае-июне при температуре воды 18ºС, откладывая отдельными порциями более 100 тыс. икринок. Внешностью немного напоминает плотву, от которой отличается более высоким, толстым и широким телом, обращенным вверх ртом, нахождением спинного плавника позади вертикали от задних концов брюшных плавников.

По правилам рыболовства не значится наименьшая длина тела, при которой эту рыбу можно вылавливать и возмещения за уничтожение одной особи.

Краснопёрка одна из самых распространённых рыб системы Днепра в Киеве. Держится как на участках устья, так и в заливах и пойменных озёрах. По данным Кундиева и др. (2005), встречается в озёрах Бабье, Алмазное, Радуга, Тягле, Синее, Вербное, Вырлица, Малиновка, Куреневское, Голубое, Березка и Редькино, прудах Святошинские № 14 и № 15, Нивки № 4 и № 6. Обычный объект любительского лова. Заметим, что краснопёрку и плотву часто путают, хотя эти рыбы достаточно чётко различаются. Достаточно отметить, что в плотве спинной и брюшные плавники расположены чётко друг напротив друга, тогда как у краснопёрки асимметрично. Краснопёрки с побережья Жукова острова иногда достигают размеров более 25 см.

Рис. 1.10.36. Краснопёрка, Галерный залив Рис. 1.10.37. Подуст, залив Берковщина

Обыкновенный подуст (Chondrostoma nasus) – достаточно редкий на исследуемой территории. Держится на глубоких местах с песчаным, каменистым или глинистым дном, избегает илистых участков. Стайная рыба, количество особей в стае: несколько десятков-сотен. Зимует в глубоких ямах. Очень чувствителен к загрязнению воды. Известны находки подуста в районе залива Берковец, подтверждённые фотоматериалом. Вид охраняется РК3.

Быстрянка русская (Alburnoides rossicus, ККУ, категория исчезающий вид) – вид, который живёт в проточных водоёмах и держится в верхних слоях воды (Красная ., 2009). Известна находка этого вида для старицы рукава Почайна, 1982 р. (Каталог…, 2003).

Уклейка (Alburnus alburnus) – одна из обычных днепровских рыб, которая держится на участках с проточной водой. Главный корм этой рыбы составляют планктонные рачки Daphniidae, а в меньшей степени – Cyclopidae. Изредка потребляет также придонные организмы, растительность, икру рыб. Верховодка как рыба верхних слоев воды, часто охотится на насекомых, падающих на воду. Нерестится в мае-июне, откладывая до 10 тыс. икринок на растительность, коряги, камни. Достигает максимально 20 см длины, темп её роста является очень медленным. Порционный нерест длится с конца мая до начала августа. Составляет значительную часть корма днепровских птиц – бакланов, чаек, крачек.

Правила рыболовства не предусматривают наименьшую длину тела, при которой эту рыбу можно вылавливать и компенсацию за уничтожение одной особи.

Верховодка известна по всей пойме Днепра в пределах Киева, с участков с соответствующими условиями. По литературным данным (Кундиев и др., 2005; Кундиев, Сытник, 2008; Сытник, Шевченко, 2011) встречается в озёрах Бабье, Алмазное, Радуга, Русановское, Тягле, Редькин, Лесное, Вырлица, Малиновка, Солнечный, Центральное, Тельбин, Троещинское № 2 и Вербное, прудах Дидоровские № 34, № 15 (хутор Шевченко).

Рис. 1.10.38. Уклейка, Корчеватская пойма Рис. 1.10.39. Густера, Троещинская пойма

Овсянка (Leucaspius delineatus) – небольшая карповая рыба, длина тела которой редко превышает 8 см, а возраст 5 лет. Молодые рыбы питаются зоопланктоном, а старшие бентосной фауной. Порционный нерест происходит с конца мая до конца июля, оптимальной температурой является 18ºС. Эта рыба не является промысловой, она не привлекательна для рыбаков и не чувствует пресса браконьеров. Составляет важную составляющую корма хищных рыб и рыбоядных птиц (Nitecki, 2013).

Овсянка на исследуемой территории обычна, держится в верхних слоях воды. Обнаружена в заливах в районе с. Вишенки. Встречается в Днепре, озёах Бабье, Холодное, Алмазное, Радуга, Русановское, Тягле, Лесное, Синее, Редькин, Вербное, Партизанской славы, Вырлица, Малиновка, Солнечный, Куреневское, Голубое, Тельбин, Троещинское № 2, Березка, прудах № 14 и № 15 (хутор Шевченко), Теремковский № 3, Святошинский № 14 и № 15 в Пуще-Водице между 7 и 8 линией, № 3, № 4, № 6 Нива, Дидоривский № 34, № 1 в Голосеевском парке (Кундиев и др., 2005; Кундиев, Сытник, 2008; Сытник, Шевченко, 2011).

Обыкновенный гольян (Phoxinus phoxinus) обнаружен в Днепре в пределах Киева (Сытник и др., 2008).

Озёрный гольян (Rhynchocypris percnurus, ККУ, категория исчезающий вид) встречается в мелких заболоченных озёрах с бурой от большого количества гумусовых веществ водой. Таким образом, он избегает главных водотоков киевской поймы, и может быть обнаружен в придаточной системе поймы (Красная .., 2009).

Рыбец обыкновеный (Vimba vimba) иногда ловится рыбаками в Днепре в пределах Киева.

Густера (Blicca bjoerkna) эта рыба может достигать 20, а изредка даже – более 35 см. Стаи молоди держатся преимущественно среди растительности, на илистом дне прибрежных мелководных зон, хорошо прогреваемых. Старшие рыбы осваивают большие глубины. Места обитания меняет только в нерестовый период и перед зимовкой. Питается донными организмами. Часто держится вместе с лещом, но смелее его. Взрослые особи густеры ищут корм преимущественно в прибрежной зоне. Вид вступает в конкуренцию с лещом и плотвой за корм. Чрезмерная численность густеры ускоряет эвтрофизацию. Нерестится при температуре воды не ниже 16-17ºС. Более 100 тыс. икринок откладывает двумя порциями на донную растительность в мае-июне.

Часто её не отличают от леща. Густера имеет на спине ряд выразительной малой чешуи, размер чешуи у неё не меняется в направлении от спинного плавника до боковой линии, а основы плавников имеют желтоватый или красноватый оттенок. Нерестится на донную растительность в мае-июне. Встречаются гибриды с лещом.

Правила рыболовства не предусматривают наименьшую длину тела, при которой эту рыбу можно вылавливать. Компенсация за уничтожение одной особи оценивается в размере 0,3 необлагаемого минимума доходов граждан, или в 5,1 грн.

Густера – один из самых распространённых в киевской части Днепра видов рыб. Встречается на всех участках русла Днепра и заостровного рукава, а также в заливах. Густера обитает в озёрах Бабье, Алмазное, Тягле, Редькино, Вербное, Вырлица, Малиновка, Солнечное, Тельбин (Кундиев и др., 2005; Кундиев, Сытник, 2008). Вид регулярно фиксируется в рыболовных уловах из акватории Днепра возле Жукова острова (2010-13 гг.), а также на оз. Золоче в с. Вишенки (2015-2016). Объект любительского лова.

Лещ обыкновенный (Abramis brama) достигает длины до 75 см. Стаи держатся в глубоких местах с иловато-глинистым дном. Очень пугливая и осторожная рыба. Нерестится в апреле – мае при температуре воды 12-13°С на мелководье, откладывая до 300 тыс. икринок на растительность. Питается в основном донными беспозвоночными (моллюски, ракообразные, личинки насекомых, черви), частично растительностью. На численность пагубно действует ловли подлещиков (молодых лещей) под видом плоскирки, которая с лещом имеет некоторое сходство. Однако у леща размер чешуи увеличивается в направлении от спинного плавника до боковой линии. Все плавники имеют темную окраску, на них не бывает желтоватых или красноватых оттенков.

В диете леща преобладает бентос, впрочем, после достижения 20-25 см он начинает съедать также значительное количество зоопланктона. Чрезмерная плотность популяции вызывает переход её части в карликовую форму. Увеличение доли взрослых карликовых лещей способствует развитию негативного процесса эутрофизации водоёма. Ведь карликовые особи съедают зоопланктон, уменьшая фильтрационные возможности водоёма. При этом карликовые особи не вылавливаются рыбаками (Nitecki, 2013).

В последнее время численность этого вида у Киева несколько сократилась из-за потери нерестилищ в результате образования водохранилищ. Отмечен на Галерном заливе, у берегов острова Труханов, близ устья Десны. Лещ присутствует также в озёрах Бабье, Алмазное, Тягле, Редькино, Вырлица, Тельбин и Вербное (Кундиев и др., 2005; Кундиев, Сытник, 2008) и в Десенке (Сытник и др., 2008). Вид регулярно фиксируется в рыболовных уловах из акватории Днепра возле Жукова острова (2010-13 гг.), а также на оз. Золоче в с. Вишенки (2016 р.).

Разрешается ловить при наименьшей длине тела 32 см. Компенсация за уничтожение одной особи оценивается в размере 1,5 необлагаемого минимума доходов граждан, или в 25,5 грн.

Синец (Ballerus ballerus) достигает длины до 45 см. Держится на участках с медленным течением, в толще воды, рассредоточено. Стаи образует перед зимовкой и размножением. Нерестится при температуре 13-20ºС, откладывая на растительность единовременно до 80 тыс. икринок. Питается частично зоопланктоном, частично – придонными организмами.

По правилам рыболовства разрешается ловить при наименьшей длине тела 22 см. Компенсация за уничтожение одной особи оценивается в размере 0,6 необлагаемого минимума доходов граждан, или в 10,2 грн.

Сейчас в Киеве синец является малочисленным видом, который пострадал от постройки водохранилищ и уничтожения нерестилищ. Нуждается в охране, в том числе на территории г. Киева. Встречался в Десёнке и основном русле Днепра возле о. Труханов (Сытник и др., 2008). Нами зафиксирован в рыболовных уловах с днепровского побережья Жукова острова (2013 г.), а также из района левобережной протоки Золоча (2015).

Белоглазка или клепец (Ballerus sapa) – реофильный редкий вид, численность которого снизилась после постройки водохранилищ. Встречается отдельными особями. Нуждается в охране, в том числе, на территории г. Киева. Встречается в Десёнке и основном русле Днепра возле острова Труханов (Сытник и др., 2008). Зафиксирована М. Перегримом у правобережных быков моста Патона, 02.2017 г.

Рис. 1.10.40. Белоглазка – редкая рыба Среднего Поднепровья, требующая региональной охраны Рис. 1.10.41. Жерех – хищная рыба семейства карповых, пойманная 2002 у острова Ольжиного

Жерех (Aspius aspius) – хищная рыба из семейства карповых встречается в Днепре в пределах Киева, в частности, в Галерном заливе, у острова Ольжиного. Найден этот вид также в Куренёвском озере (Кундиев, Сытник, 2008).

Эта рыба достигает 80 см длины. Держится в основном в течении на глубоководьях, к которым прилегают широкие перекаты, недалеко от порогов, плотин и т.п., где находятся стаи мелких рыб, объектов его питания. В утренние и вечерние часы жерех охотится не только на рыб, но и на воздушных насекомых, проявляя себя пребыванием у поверхности воды и бурными, групповыми всплесками. Нерест жереха кратковременный при температуре воды 4-10ºС. По правилам рыболовства разрешается ловить при наименьшей длине тела 30 см. Компенсация за уничтожение одной особи оценивается в размере 1,5 необлагаемого минимума доходов граждан, или в 25,5 грн. Жерех занесен в Международную Красную книгу, согласно с чем есть основания для занесения и в Красную книгу Украины. Это актуально в связи значительными объемами браконьерского вылова этой рыбы. На численность также негативно влияет вылов в молодом возрасте.

В состав ихтиофауны могут также входить рыбы, имеющие происхождение из рыбных хозяйств, в частности, толстолобик белый (Hypophthalmichthys molitrix) и пёстрый (Aristichthys nobilis). Последний обнаружен в прудах № 14 (хутор Шевченко), № 14 (речка Нивка) (Сытник, Шевченко, 2011).

Чехонь (Pelecus cultratus) вырастает длиной до 50 см. Держится разновозрастными стаями над значительными глубинами, постоянно осуществляя вертикальные миграции к поверхности воды. Весной осуществляет перемещение к нерестилищам, осенью – к местам зимовки. В основном нерестится в мае при высоком уровне паводковых вод и температуре воды 16-19ºС. откладывает до 50 тыс. икринок на глубинах 1,5-1,8 м над задернованных или заиленным дном, при скорости течения до 0,6 м/с. Развитие зародышей в икре происходит во время её перемещения с потоком воды, опустившись на дно. Питается насекомыми, личинками насекомых, ракообразными и мелкими рыбами, доля которых возрастает с увеличением возраста.

Чехонь разрешается ловить при наименьшей длине тела 24 см. Компенсация за уничтожение одной особи оценивается в размере 0,6 необлагаемого минимума доходов граждан, или в 10,2 грн. Внесена в Международную Красную книгу, в связи с чем есть основания для занесения её в Красную книгу Украины.

В Киеве на Днепре чехонь – до сих пор одна из промысловых рыб, однако её добывают преимущественно браконьеры, результат чего можно видеть на торговых раскладках сушёной рыбы. Чехонь встречается в Десёнке и основном русле Днепра возле о. Труханов (Ситник та ін., 2008).

Горчак европейский (Rhodeus amarus) самая маленькая рыба Европы из семейства карповых, длина его тела не превышает 8-9 см. Эта рыба заселяет преимущественно медленно текущие воды: озёра и пруды. Питается преимущественно водорослями, в небольшой степени зоопланктоном. Горчак имеет очень интересную биологию размножения и является единственным у нас остракофильным видом, использующим для размножения моллюсков из рода Anadonta и Unio. У самок, готовых к икрометанию, мочеполовой отросток удлиняется, в результате чего рыба может отложить икру в середине моллюска через его входной сифон. Самец же высвобождает молоки в районе того же сифона, в результате чего они также попадают в моллюска, где и происходит оплодотворение. Эмбриональное развитие продолжается 23 дня. Молодь горчака покидает ракушку моллюска после 20-40 дней. Размножение происходит с конца апреля до конца июля. Эта рыба не имеет хозяйственных угроз, не является привлекательной для рыбаков и не чувствует пресса браконьеров. Угрозу для неё может составлять только загрязнение вод (Nitecki, 2013).

Горчак – один из самых массовых видов на заросших мелководьях Днепра в пределах Киева. Также встречается в озёрах Бабье, Холодное, Радуга, Русановское, Лесное, Синее, Редькин, Вербное, Партизанской славы, Вырлица, Малиновка, Солнечный, Центральное, Куреневское, Голубое, Березка, прудах Святошинские № 14 № 15 в Пуще-Водице между 7 и 8 линиями, Дидоривский № 34, № 15 (хутор Шевченко), Теремковский № 3, № 1 в Голосеевском парке (Кундиев и др., 2005; Кундиев, Сытник, 2008; Сытник, Шевченко, 2011). Нами вид обнаружен также на пойменном озере Прирва.

Чебачок амурский (Pseudorasbora parva) – нежелательный интродуцированный вид, завезённый с Дальнего Востока. Распространён в пойменных водоёмах. В частности, обнаружен в озёрах Радуга, Русановское, Малиновка, Березка, прудах: Святошинский № 14 и № 15, Нивки № 3 и № 4, № 14 и № 15 (хутор Шевченко), № 1 в Голосеевском парке, Бетонные на ул. Булгакова и ул. Зодчих (Кундиев и др., 2005; Кундиев, Сытник, 2008; Сытник, Шевченко, 2011).

Пескарь обыкновенный (Gobio gobio) достигает длины 13 см. Разновозрастные стаи встречаются в основном на небольшой глубине, где пескари роются в придонной почве, отыскивая корм. Нерестится с начала мая до конца июня. Икру откладывает в несколько этапов. До 15 тыс. икринок откладывает порциями на песчаное дно, камни, подводные растения. Питается преимущественно личинками Chironomidae и Ephemeropthera. Живёт около 7 лет.

По правилам рыболовства не значатся наименьшая длина тела, при которой эту рыбу можно вылавливать, и возмещение за уничтожение одной особи.

Пескарь – характерный вид пойменных водоёмов и мелководий Днепра. Найден в озёрах Редькино, Лесное, Солнечный, Центральное, Куреневское, Тельбин, Троещинское № 2 и Вербное, прудах: Святошинский № 14 в Пуще-Водице между 7 и 8 линиями, Нивки № 6, Дидоривский № 34 (Кундиев и др., 2005; Кундиев, Сытник, 2008). Нами фиксировался в 1990-х гг. в озёрах системы Пидбирна.

Короп європейський (Cyprinus carpio) досягає віку 25 років, довжини до 50 см, зрідка понад 1 м та ваги 30-40 кг. (Зуб та ін., 2004). Тримається у місцях зі сповільненою течією, мулуватим дном та розвиненою водною рослинністю. У ночі відвідує мілководдя. Влітку у місцях постійного перебування викидається з води з характерним сплеском. Нереститься у травні-червні при температурі води не нижче 13-15 ºС. Ікра відкладається порціями на дрібну підводну чи свіжо-залиту лучну рослинність

Коропа дозволяється ловити при найменшій довжині тіла 25 см. Відшкодування за знищення однієї особини оцінюється у розмірі 1,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, або у 25,5 грн.

Трапляється у всьому басейні Дніпра, втім, віддає перевагу затокам і старицям. Виявлений в озерах Вербне, Синє, ставках: Святошинський № 15, Нивки № 6, № 14, Дідорівський № 34, №1 4 (хутір Шевченка), Бетонний на вул. Булгакова (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008; Ситник, Шевченко, 2011).

Короп це домашня форма сазана. Розведення коропа в ставках, яке почалося з ХІІІ ст. в Європі і пов’язана з релігійними постами. Не виконання їх сурово каралося, аж до виривання зубів. Культура коропа відома з Чехії, Польщі, а от в Китаї поширилася культура декоративного коропа – коі.

Карась звичайний (Carassius carassius, ЧКУ, вразливий вид) загалом характерний для другорядних водотоків і зарослих заток, стариць та озер (Червона.., 2009). Карась живиться здебільшого придонними організмами (ракоподібними, личинками комах, молюски, черви), рідше рослинністю та планктоном. Цікаво, що при пересиханні чи промерзанні водойми крась може пережити це, зариваючись в мул. Зазвичай карась може досягати довжини 40 см. Проте за нестачі корму він може утворювати карликові форми завдовжки до 15 см. Нерест карася відбувається з травня по липень при температурі води більше 14ºС. Ікру він відкладає порційно: 3-5 разів протягом літа (Nitecki, 2013). У зв’язку з червонокнижним статусом цю рибу не дозволяється ловити.

Рис. 1.10.42. Карась, імовірно гібридний Рис. 1.10.43. Карась сріблястий, Корчувате

За літературними даними, виявлений в озерах Бабине, Холодне, Синє, Вирлиця, Малинівка, Вербне і ставках: у Пущі-Водиці між 7 і 8 лініями, № 14 (хутір Шевченка), Нивка № 14, Голосіївські (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008; Ситник, Шевченко, 2011).

Карась сріблястий (Carassius gibelio) природно мешкає в водоймах Азії, був інтродукований в Росії, звідки поширився далі на захід. В Україні з’явився на початку ХХ ст. Має подібні до звичайного карася вимоги до середовища та харчову базу, зважаючи на що витісняє його. Статеве дозрівання відбувається у віці 3-х років. В наших умовах більшість його популяцій складається з самиць. Нерест відбувається разом з іншими видами риб, головним чином лином та звичайним карасем. Однак запліднення не відбувається, а плідник іншого виду лише стимулює ікру до розвитку. Таке явище носить назву гіногенезу. Наявність самців фіксується лише в сильних великих популяціях, зокрема на батьківщині виду і в деяких популяціях Польщі (Nitecki, 2013). Нерест відбувається від травня до липня при температурі води більше 14 ºС. За правилами рибальства, найменший розмір тіла, за яким дозволяється ловити, не вказується. Відшкодування за знищення однієї особини оцінюється у розмірі 0,3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, або у 5,1 грн.

Наразі сріблястий карась є загальнопоширеним видом Дніпра та його басейну. Зокрема, заселяє озера Бабине, Алмазне, Райдуга, Русанівське, Лісове, Синє, Редькине, Вербне, Партизанської слави, Вирлиця, Сонячне, Центральне, Куренівське, Берізка і ставки: Святошинські № 14, № 15, у Пущі-Водиці між 7 і 8 лініями, Нивка № 3, № 15 (хутір Шевченка), № 1 у Голосіївському парку, Бетонні на вул. Булгакова і вул. Зодчих (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008; Ситник, Шевченко, 2011). Зафіксований нами в оз. Золоче поблизу с. Вишеньки (2016 р.).

Лин (Tinca tinca) – звичайний вид, характерний для заток, ділянок із уповільненою течією та озер, зарослих прибережно-водяною рослинністю. Це теплолюбна риба мілководь, яка активно виловлюється рибалками. При цьому лини не залишають зарослих ділянок дна. Його порційний нерест триває від червня до серпня і розпочинається, коли температура вводи сягне 19-20ºС (Nitecki, 2013). Дозволяється ловити при найменшій довжині тіла 20 см. Відшкодування за знищення однієї особини оцінюється у розмірі 1,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, або у 25,5 грн.

Трапляється у затоках Дніпра у районі с. Вишеньки, а також Матвіївській затоці. Виявлений в озерах Бабине, Русанівське, Вирлиця, Малинівка та Райдуга (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008). Ця риба надзвичайно гарна, поєднуючи в своєму забарвленні відтінки зеленого, синього, жовтого навіть помаранчевого кольорів. Дуже просто утримується в акваріумі. Лин це своєрідний «орач» водойми. В пошуках харчу він невтомно переорює мулисте дно водойми в пошуку безхребетних. Лин тримається здебільшого поодиноко зарослих місцях водойм.

Щипавка звичайна (Cobitis taenia) невеличка риба, яка доростає до 10 см і живиться рачками Cladocera та Copepoda, а також личинками Chironomidae. Є короткоживучою, доживає до чотирьох років. Її середовищем є повільно текучі води, стариці. Нерест відбувається від травня до початку липня при температурі води 16-18ºС (Nitecki, 2013). Нечисленний для Дніпра у межах Києва вид, характерний як для русла Дніпра, так і для зарослих другорядних заплавних водойм. За літературними даними, трапляється в озерах Бабине, Алмазне, Райдуга, Лісове, Синє, Малинівка, Тельбін і ставках Святошинський № 15, Нивки № 4, № 15 (хутір Шевченка), Бетонний на вул. Булгакова (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008; Ситник, Шевченко, 2011).

Рис. 1.10.44. Щипавка звичайна Рис. 1.10.45. Cлиж європейський

В’юн звичайний (Misgurnus fossilis) досягає в довжину 25 см. Тримається біля дна або зарившись у мул. Значні переміщення здійснює здебільшого пасивно під час повеней. Несприятливі умови переживає зарившись у вологий мул, впадаючи в літню сплячку. Нереститься у квітні-травні, у прибережній зоні серед густих заростей рослин, відкладаючи до 150 тис. ікринок. Активний увечері та вночі. Основними об’єктами живлення є личинки комах, ракоподібні, зрідка молюски та інші безхребетні.

Ця надзвичайно живуча риба (витримує значну гіпоксію) здавна також відома, як живий барометр. На погіршення погоди в’юн зазвичай реагує бурхливо – переміщується в посудині, звивається, коли ж очікується добра погода – перебуває в стані спокою. Цим здавна користувалися та тримали в’юнів у посудинах з метеорологічною метою. В’юнові також завдячують життям мільйони голодуючих Українців. Це він рятував їх під час жахливого голодомору 1932-33 рр., в важкі роки другої світової війни та під час післявоєнного голоду та розрухи.

За правилами рибальства не зазначаються найменша довжина тіла при якій цю рибу можна виловлювати та відшкодування за знищення однієї особини.

У київській заплаві Дніпра – вид зарослих болотистих ділянок. Відомі знахідки цього виду в озері Синє, у Дніпрі (Кундієв та ін., 2005; Шевченко та ін., 2011).

Cлиж європейський (Barbatula barbatula) – нечисленний вид басейну Дніпра, зокрема, його приток, на яких збереглися проточні ділянки. Траплявся в озерах Центральне, Голубе (Кундієв, Ситник, 2008).

Сом звичайний (Silurus glanis) доростає до 100 см і більше. З впевненістю можна сказати, що це найбільша риба київської дніпровської долини. Загалом сом після білуги, є найбільшою рибою Євразії. Тримається у глибоких ямах, під корчами, критими берегами, тощо. Воліє залишатися в обраному міст роками. Тимчасово залишає його після зимівлі для посиленого нагулу та нересту. Найактивніший в сутінках та вночі. Нереститься при температурі води 18-20ºС. Утворює пари, які облаштовують серед прибережної густої рослинності примітивні гнізда, у які кількома порціями відкладає до 200 тис. ікринок. Молодь (довжина до 70 см) живиться донними і придонними організмами (личинки комах, ракоподібні, молюски, черви), зрідка жабами та рибами, крупніші особини споживають малоцінних риб, а понад метрові – й цінних.

Сома дозволяється ловити при найменшій довжині тіла 70 см. Відшкодування за знищення однієї особини оцінюється у розмірі 5-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або у 85 грн. Наразі через значне переслідування браконьєрами сом потребує охорони, зокрема, на території м. Києва. Необхідно також заборонити підводне полювання на сома, а також підводне полювання з використанням аквалангів. Ці варварські способи лову не залишають велетням-сомам жодних шансів.

Трапляється у всій ситемемі Дніпрі у межах Києва (див. Шевченко та ін., 2011).

Esox_luceus
Рис. 1.10.46. Сом звичайний Рис. 1.10.47. Щука звичайна

Щука звичайна (Esox luceus) – одна з найвідоміших наших риб, яка тримається як на ділянках головного русла, так і у бічних системах басейну Дніпра у Києві. Ця рибамає дуже важливе значення, так як виступає природним регулятором популяцій карликових форм коропових риб: ляща, плітки та коропа. Для цього виду також властивий канібалізм. Це в свою чергу стримує еутрофікацію водойм. Щука дуже витривала і може жити в водоймах з різною якістю води. В залежності від прозрості води вона може мати світліше чи темніше забарвлення. Щука нереститься ранньою весною, одразу після сходження криги (а інколи ще під кригою), коли температура води досягає 6-14ºС. На глибині 0,5-1 м самки відкладають понад 200 тис. ікринок кожна. Нерест груповий бурхливий (Nitecki, 2013). В момент нересту часто стає об’єктом браконьєрського полювання з використанням остроги.

За правилами рибальства дозволяється ловити при найменшій довжині тіла 35 см. Відшкодування за знищення однієї особини оцінюється у розмірі 3-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або у 51 грн.

Трапляється в озерах Бабине, Русанівське, Тягле, Лісове, Синє, Вирлиця, Малинівка, Голубе і Райдуга (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008).

Минь (миньок) річковий (Lota lota) має низьку чисельність, зважаючи на що занесений до ЧКУ, категорія вразливий вид (Червона.., 2009). Довжина наших водоймах сягає 50 см. Тримається поодиноко в заглибинах або інших затінених укриттях. Невеликі особини створюють зграйки. Плідники для нересту збираються в зграї з 7-10 особин. Нереститься взимку при температурі води близько 0ºС, відкладаючи майже 300-400 тис. ікринок переважно на піщаний чи піщано-кам’янистий грунт. Розвиток зародків триває понад 2 місяці. Молодь живиться личинками комах, ракоподібними, червами та іншими придонними тваринами. Дорослі тварини споживають різних риб. Ловити забороняється. Відшкодування за знищення однієї особини оцінюється у розмірі 2-х неоподаткованого мінімуму доходів громадян, або у 34 грн.

У межах Києва, проте, регулярно здобувається рибалками, відомий також з недавніх літературних джерел (Ситник та ін., 2008).

Загалом минь – північна риба. Це фактично єдиний прісноводний представник тріскових риб. У Сибіру миня (налима) називають годувальником, адже під час довгої та холодної зими, зимовий лов миня дозволяє прохарчуватися.

Гупія (Poecilia reticulata) – тропічна гостя, яка потрапила до долини Дніпра з звичайних акваріумів, і наразі живе у підігрітих водах Бортницької станції аерації: у каналі, що не замерзає протягом року.

Колючка південна (Pungitius platygaster) – звичайний вид у Середньому Подніпров’ї. Тримається на зарослих ділянках зі слабкою течією. Зокрема, трапляється в озерах Редькине, Алмазне, Синє, Вирлиця і у Дніпрі у межах Києва (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008; Ситник та ін., 2008).

Колючка триголкова (Gasterosteus aculeatus) населяє ті ж біотопи, що й попередній вид. Знайдений в озерах Бабине, Райдуга, Тягле, Лісове, Синє, Партизанської слави, Редькине, Троєщинське № 2 і Вербне, ставках Святошинські № 14 і № 15, Нивка № 3 і № 6, Дідорівський № 34, № 14 і № 15 (хутір Шевченка), № 1 у Голосіївському парку, а також у Дніпрі у межах Києва (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008; Ситник та ін., 2008; Ситник, Шевченко, 2011).

Іглиця пухлощока (Syngnatus abaster) – дивовижна риба, прозвана рибою-голкою за свої паличкоподібне тіло, та витягнуте рило. Голка має довгі плавці вздовж тіла та грудні плавці – «стабілізатори». Зазвичай вона ховається в заростях водної рослинності, де перебуває в вертикальному положенні, дуже вдало імітуючи стеблинку. Для неї характерний процес динамічної адаптації осмотичних процесів в тканинах, що дозволило цій початково морській рибі успішно освоїти річки. Зафіксована Е. (М.) В. Шарлеманем ще на поч. ХХ ст. біля Труханового острова. Вчений вважав її випадково занесеною з Чорного моря (Шарлемань, 1914а). Д. Белінг (1914 р.) фіксував її в Дніпрі біля Києва в цей же час і вважав, що вона зявилася в 90-ті роки ХІХ ст. Наразі ця риба поширилася по всьому Середньому та Нижньому Дніпру. У Києві трапляється в районі Труханового острова (зокрема на тутешніх озерах), у Галерній затоці, на інших мілководних ділянках Дніпра у межах Києва. Вид знайдений також в озерах Бабине, Райдуга, Русанівське, Тягле, Центральне і Редькине (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2). Відмічена також біля Венеціанського острова (1980-ті рр.), в озері Небреж та інших осокорківських озерах, а також у Київському водосховищі(дані з фейсбук-групи Тваринний світ, 2017). За повідомленням М. Причепи (2017) зустрічається також на Оболоні в озерах Опечень.

Судак звичайний (Sander lucioperca) досягає розміру 50-70 см, інколи навіть більше 1 м. Тримається в глибоких не зарослих місцях з чистою водою. Нереститься у квітні-травні за температури 17ºС, відкладаючи 100-180 тис. ікринок здебільшого на прикореневі частини рослин у підготовлених гніздах, які охороняються самцями. Живиться малоцінними і дрібними рибами, виступаючи їх головним регулятором.

За правилами рибальства дозволяється ловити при найменшій довжині тіла 42 см. Відшкодування за знищення однієї особини оцінюється у розмірі 3-х неоподаткованого мінімуму доходів громадян, або у 51 грн.

Судак є звичайною рибою Дніпра у межах м. Києва. Трапляється також у затоках, таких як Верблюд і Собаче гирло. Цей вид нереститься на корчах, камінні, корінні очерету. Судак дуже чутливий до забруднення та вмісту кисню, тому масово гине влітку і зимою під час заморів (Зуб та ін., 2004). Цей вид один із найулюбленіших трофеїв рибалок-любителів.

Perca_fluviatilis
Рис. 1.10.48. Судак звичайний Рис. 1.10.49. Окунь звичайний

Окунь звичайний (Perca fluviatilis) є, безумовно, однією з найпоширеніших наших риб. Менші особини окуня (до 10-15 см довжини) живляться спочатку зоопланктоном, потім бентосом, а більші особини (до 30 см) ведуть хижий спосіб життя. Трапляється канібалізм. Нерест відбувається з середини квітня до кінця травня, в широкому діапазоні температур води. Оптимальна температура становить 12-16ºС. самиці відкладають біля 300 ікринок у вигляді товстих стрічок на торішні стебла рослин, тощо.

За правилами рибальства обмеження на розмір виловлених особин не встановлюється. Відшкодування за знищення однієї особини оцінюється у розмірі 0,3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, або у 5,1 грн.

Окунь трапляється у всіх елементах дніпровського басейну у Києві, включно з русловою частиною річки. Також окунь звичайний є в озерах Бабине, Холодне, Алмазне, Райдуга, Русанівське, Тягле, Лісове, Синє, Вербне, Редькине, Партизанської слави, Вирлиця, Малинівка, Сонячне, Центральне, Куренівське, Троєщинське № 2 і ставках Святошинські № 14 і № 15, у Пущі-Водиці між 7 і 8 лініями, Нивки № 3, № 4 і № 6, Дідорівський № 34, № 15 (хутір Шевченка), Теремківський № 3, № 1 у Голосіївському парку (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008; Ситник, Шевченко, 2011).

Йорж звичайний (Gymnocephalus cernuus) -типовий мешканець річок, озер та водосховищ із сповільненою течією, що мають чисту воду, тримається придонних шарів води. Довжина тіла цієї риби не перевищує 15 см. Тримається здебільшого біля дна, весною і влітку неподалік від берега, восени відкочовує на ями. Полює переважно вночі на мілководних ділянках. Більшу частину часу проводить у засідці, чекаючи на здобич. ротягом майже всього року живиться бентосом: ракоподібними рачками Cladocera та Copepoda, личинками Chironomidae, комахами, ікрою та личинками риб, молюсків, а також черв’яками та іншими безхребетними тваринами. Нереститься в травні за температури не нижче 14ºС, відкладаючи окремими порціями 4-6 тис. ікринок на кам’янистий чи піщаний ґрунт.

За правилами рибальства не зазначаються найменша довжина тіла при якій цю рибу можна виловлювати та відшкодування за знищення однієї особини.

Трапляється у Дніпрі у межах Києва, у ставку Теремківський № 3 (Кундієв, Ситник, 2008).

Йорж-носар або бобир (Gymnocephalus acerinus, ЧКУ, зникаючий вид) у Середньому Подніпров’ї належить до небагаточисельних, проте доволі звичайних риб (Червона.., 2009). Зокрема, вид трапляється в Дніпрі в межах Києва (Ситник та ін., 2008). Нами зафіксований в рибацькому улові в районі Галерної затоки на Дніпрі у 2012 р. У 2013 р. екземпляр виду виловлений рибалками біля узбережжя Жукового острова. Дані факти свідчать про імовірну наявність життєздатної популяції цієї риби в цьому районі.

Perccottus_glenii
Рис. 1.10.50. Йорж-носар, Галерна затока, 2012 р. Рис. 1.10.51. Ротань-головешка – інвазивний вид

Йорж Балона або чеський йорж (Gymnocephalus baloni ЧКУ, неоцінений вид). У Середньому Подніпров’ї має місцеву назву «бабка». До 1976 р. був звичайним, а наразі дуже рідкісний, потроху відновлює свою чисельність. Ситуація з його чисельністю на акваторії Дніпра у місті Києві маловивчена (Червона.., 2009). В вересні 2014 р. нами знайдений покинутий рибалками екземпляр на о. Долобецький. Екземпляр загиблий під час задухи знайдений в серпні 2015 р. поблизу острова Шлюзовий у Вишгорода. В 2015 р. зафіксований в здобичі рибалок на Дніпрі, узбережжя Жукового острова.

Ротань-головешка (Perccottus glenii) – небажаний акліматизант з далекого Сходу (басейн Амуру). Риба завдовжки до 12 см. Тримається у дуже зарослих водоймах. Витримує значну нестачу кисню, вмерзання в кригу, придонний мул. Освоєнню нових водойм сприяють повені. Нереститься при температурі 15-20ºС. Цьому передують шлюбні ігри плідників, перед якими дещо змінюється їх забарвлення. Відкладає окремими порціями 300-1000 ікринок, які прикріплюються в один шар до листя. Самці охороняють ікру. Живиться рачками, личинками комах, зокрема комарів (мотиль). Ротань вважається «ненажерою», що значно скорочує популяції інших видів риб, а у випадку малих закритих водойм, може їх повністю знищувати, переходячи до канібалізму. Вороги серед місцевих риб наразі відсутні.

За правилами рибальства не зазначаються найменша довжина тіла при якій цю рибу можна виловлювати та відшкодування за знищення однієї особини.

Трапляється у затоках Дніпра, озерах (Вербне, Берізка) та ставках (Теремківський № 3) (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008; Ситник та ін., 2008; наші дані).

Бичок-кругляк (Neogobius melanostomus) є у русловій частині Дніпра у межах Києва. Трапляється також в озерах Редькине, Вербне (Кундієв та ін., 2005). Загалом для бичків характерна велика голова, з не менш великим ротом, а також округле тіло з чіткою орієнтацією верх-низ. На череві всі види мають спеціалізований плавець-присоску, яким можуть присмоктуватися до субстрату. В 2015 р. зафіксований в здобичі рибалок на Дніпрі, узбережжя Жукового острова.

Бичок-бабка (Neogobius fluviatilis) – риба авдовжки до 20 см. Тримається на піщаному й замуленому дні, зариваючись у придонний грунт. Нереститься у квітні-червні, для чого самці облаштовують гнізда, у які по кілька самок відкладають ікру. Самці ж після її запліднення охороняють її. Самки відкладають 3 тис. ікринок. Живиться донними ракоподібними, личинками комах, червами, зрідка молюсками та молоддю риб. Є кормовим об’єктом хижих риб.

За правилами рибальства не зазначаються найменша довжина тіла при якій цю рибу можна виловлювати та відшкодування за знищення однієї особини.

Звичайний вид бичків, який трапляється як у руслі Дніпра, так і у додатковій системі, зокрема, є в озерах Алмазне, Райдуга, Лісове, Синє, Редькине, Вербне, Партизанської слави, Вирлиця, Малинівка, Сонячне, Центральне, Тельбін і ставках Святошинський № 14, Дідорівський № 34, № 1 у Голосіївському парку (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008; Ситник, Шевченко, 2008).

Бичок-головань (Ponticola kessleri) – нечисленний у Середньому Подніпров’ї реофільний вид, який живе на кам’янистих ґрунтах. Останнім часом траплявся у руслі Дніпра у межах Києва (Ситник та ін., 2008).

Бичок-гонець (Babka gymnotrachelus) є як в основному руслі Дніпра у Києві, так і у додатковій системі. Трапляється в озерах Бабине, Алмазне, Райдуга, Синє, Редькине, Вербне, Вирлиця, Малинівка, Сонячне, Троєщинське № 2 і ставках Святошинський № 14, Дідорівський № 34, № 15 (хутір Шевченка), Теремківський № 3 (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008).

Бичок-жаба (Mesogobius batrachocephalus) регулярно ловиться рибалками у Дніпрі у Києві, іноді досягаючи розмірів понад 15 см. В 2015 р. зафіксований в здобичі рибалок на Дніпрі, узбережжя Жукового острова.

Бичок-цуцик західний (Proterorhinus semilunaris) – один із звичайних дніпровських бичків. Його вирізняють характерні «щупики» над ніздрями, які проте помітні лише у риби, яка перебуває у воді. Трапляється також у додатковій системі, зокрема, в озерах Райдуга, Синє, Редькине, Вирлиця, Малинівка (Кундієв та ін., 2005; Кундієв, Ситник, 2008).

Бичок-голяк (каспіосома) (Caspiosoma caspium) і пуголовочка Браунера (Benthophiloides brauneri) знайдені у Дніпрі, неподалік Гідропарку. Пуголовка чорноморська (Benthophilus nudus) іноді ловиться рибалками у Дніпрі у межах всього міста.

Ще не так давно усі бички вважалися «сміттям» водойми, не бажаною рибою. Їм приписували винищення молоді цінних видів риб. Наразі відомо, що скорочення популяцій цінних видів риб викликали перш за все гідробудівництво та варварський вилов.

Зникли в описуваному регіоні популяції таких риб, як вирезуб (Rutilus frisii, ЧКУ, категорія зникаючий вид) та марена дніпровська (Barbus barbus borysthenicus, ЧКУ, вразливий вид), яку востаннє тут ловили 1973 р. (Червона.., 2009).

острів Вальковський
Рис. 1.10.52. Ця марена дніпровська вилучена на вінницькому ринку 2012 р. У Південному Бузі ця риба, на відміну від Дніпра, ще збереглася, тож, добувається браконьєрами. Рис. 1.10.53. Мілководні затоки о. Вальковського слугують як нерестовища та місця нагулу молоді риб. Зважаючи на будівництво водосховищ, таких нерестовищ наразі виразно бракує

При нагоді зауважимо, що соленого вирезуба (імовірно волзького походження) у 2013 р. можна було вільно купити на київському Бессарабському ринку.

Найпродуктивнішими ділянками за відносною чисельністю молоді риб є верхів’я Канівського водосховища, де показники загальної відносної чисельності 1999-2001 рр. у межах 254-766 екз./100 м2. У малькових уловах домінували цьоголітки ляща, плітки, плоскирки, краснопірки, верховодки, гірчака. У р. Десні та у середній частині водосховища відносна чисельність молоді коливалася відповідно 250-458 екз./100 м2 та 237-552 екз./100 м2. Молодь таких риб, як судак, щука, носар, рибець, чехоня трапляється у р. Десні, але її кількість в уловах незначна. У середній частині в уловах переважали цьоголітки карася сріблястого, в’язя, іглиці. Нижня частина водосховища має найменшу чисельність молоді у малькових уловах (110-272 екз./100 м2), але тут більше окуня та лина (Цедик, 2003).

Велике значення для збереження дніпровської іхтіофауни мають нерестовища та угіддя для нагулу риби, розташовані у заплавній частині островів Вальковського і Великого (північного), на заплаві північніше оз. Верблюд, лівобережній заплаві на південь від житлового масиву Осокорки, а також водойми південної частини заплави; Жукового, Козачого, інших островів. Вказане значення цих нерестовищ посилюється суцільною трансформацією долини Дніпра внаслідок будівництва водосховищ, що призвело до знищення більшої частини потенційних нерестовищ та місць нагулу риби.