Котра неньки не послухає

Переклад Якова Головацького

Мати Марцю заплітала

То вп’ятеро, вдев’ятеро,

А заплівши, наказала:

«Чуєш, Марцю, мила доню,

Коли підеш в поле долов,

Долів в поле, долів в коло,

Не йми Томка зачіпати;

Томко хлопець не жонатий,

А ти, Марцю, не віддана».

Марця неньки не слухала,

Вна пішла си в поле долов,

Долів в поле, долів в коло,

Стала Томка зачіпати.

Томко в танцю вимахає,

На служеньки поморгає:

«Підведіте коні д’колі,

І рижого, і гнідого».

То ся слуги здогадали,

Коні д’колі проводжали,

І рижого, і гнідого.

Томко скочив на гнідого,

Марцю сіпнув на рижого.

Через поле гнеть махнули,

Як звіздочка через небо.

Коль вже покрай поля були,

Тогді каже Томко Марці:

«Видиш, Марцю, сухий явір,

Там тя хочу повісити,

Муть тя вірли крильми бити,

А ворони очі пити».

Взяла Марця нарікати:

«Горе ж мені, милий боже!

Так то дієся негоже,

Як хто неньки не вважає!»

Лиш ю Томко потішає:

«Ой не бійся, Марцю моя!

Не сухі то там явори,

Але білі мої двори;

Там ти милов мені будеш,

Там о матері забудеш».

Примітки Я. Головацького

коло – знаний сербський танець; у нас також танцюют коло, але наше лиш таке, що паробки на початку танця в лад обходят наоколо самі або попаровавшись з дівчатами та приспівуют, охоти додаючи. Є то щось подібне до польського танця полонеса, а у нас говорится: «заграй мені коло», або: «заграй мені таки руського».

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 212 – 213.