Оден милий, та і той далеко

Переклад Якова Головацького

Ой сумна-сь, сумна, темна ноченько!

А ще сумніше моє серденько.

Журюся, тужу, нікому сказати,

Не маю неньки – жаль розважати,

Ні в мене неньки, щоб попестити,

Ні в мене сестри, з ким потужити.

Лиш вден миленький, й той далеченький:

Доки доїде, й північ минає,

Доки пробудить, й кур заспіває,

З раз поцілує – стане світати:

«Час вже, миленька, домів вертати».

Примітки Я. Головацького

вден – вмісто оден, воден, так як «вна, вно» замісць «она, оно» говорится.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 208.