Згадка

Переклад Якова Головацького

Тямиш, душко, як-єсь моєв була,

На мим лоні слізоньки ронила,

Сльози лляла, крізь плач говорила:

«Скари, боже, ту дівчину щиру,

Котра держить паробкові віру,

Бо як чисте воно небо синє,

Хвилю чисте, хвиля го захмурить,

Так дівчину паробочок дурить.

Док цілує: «Буду ся женити».

Обцілує: «Тра ся обробити».

Мине осінь, та зима настає,

А він, гінтяй, другу підмовляє».

Примітки Я. Головацького

гінтяй – гультай, несталий, невірний друг, походит від гонити, ганяти, гуляти.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 213 – 214.