Заручена з воєводою Степаном

Переклад Якова Головацького

Дівчинонька зорю посестрила:

«Ой сестрице, зоре прохіднице!

Ти приходиш з узтока на запад,

Ти доходиш над Герциковину;

Ти видаєш войводу Степана;

Чи стоять му двори повтворяні,

На подвір’ю коні посідлані,

Чи збираєсь їхать по дівчину?»

Зоря дівці тихо відповіла:

«На здоров’я, красная дівчино!

Проходила-м з узтока на запад,

Доходила-м над Герциковину

І видала хату войводину.

Білі в него двори повтворяні,

На подвір’ю коні посідлані.

Він зібрався, їде по дівчину –

Не по тебе, але по другую.

Три ти люде дали гану тую:

Оден каже, що ти роду злого,

Другий каже – злість у ній гадюча,

Третій каже, що сплюча, дрімлюча».

Закляла їм красная дівиця:

«Той, же каже, що я роду злого, –

Не діждав би потомства жадного;

Той, же каже – злість у ній гадюча, –

Щоб гадюки серце обмотали,

В кучерах му літо літували,

В пазушині зиму зимували;

Той, же каже, що сплюча, дрімлюча,

Тому дев’ять літ тяжко хворати,

А в недузі хвилі не здрімати».

Примітки Я. Головацького

Герциковину – Герциковина, серб. Ерцеговина, Herzegowina, названіє часті сербської країни, задержалося забитком Німеччини середніх віків. Однако ж тамошні жителі іменуют себе досі старим, предвіцьким назвищем Іро, Ero (гл. Вук. Ст. Караджича Србске приповjедке, на Цетиню), котре яко корінне слово появляєся в старинних названіях Επιρος (επι Ηρος), Epirus.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 209.