Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / К / Іван Корсак / Таємниця святого Арсенія / 30

Таємниця святого Арсенія

30

Іван Корсак

У приймальні імператриці Бергман, Воронцов та Корсаков сиділи вже давненько, почуваючись дещо скуто, вони час від часу підсмикувались від нетерпіння та незвичної для всіх трьох обстановки – все-таки вперше випала їм честь бути в цій залі. Троє сиділи рядочком, тримаючи кожен букет квітів, і лише скрива, боковим якимось зором, накидали ревниво один на одного.

Нарешті вийшла імператриця, вже не з такою легкістю пересуваючи своє старіюче тіло, як колись, але усміхнена й рожевощока – ніколи не забувала перед виходом потерти обличчя шматочком льоду; офіцери схопилися і виструнчились, тримаючи букети при правому боці, наче мушкети, конче потрібні вже зараз до бою.

Імператриця підійшла до офіцерів, знайшла кожному кілька лагідних слів, як і личить матінці-государині, хіба довше затрималася біля Корсакова, змірявши його з ніг до голови поглядом, яким оцінює звично на базарі вередливий покупець необ’їждженого лошака, що дрібно тремтить від нетерпіння та переляку.

– Ми ще, сподіваюсь, зустрінемось, – тільки й кинула йому.

А далі життя закрутило офіцера, як у весняному бурхливому і каламутному, з раптовими ямами виру, потоці. Корсакова повели одразу ж до придворного лейб-медика Роджерсона, який порався з ним, певно, години зо дві. Роджерсон то прикладав вухо до спини, то до грудей, вистукував по колінах, зажадав показати язика, він все обходив довкола офіцера, мугикаючи якусь незнайому пісеньку, мов головною його морокою було до чогось причепитися, він так старався, але йому це, на превелику прикрість, ніяк не вдавалося. Врешті він ляснув долонею по спині офіцера, що, певно, означало одобрення, і показав рукою на двері, де в той самий момент, як привид, постав багаторічний камердинер імператриці Захар Костянтинович.

– Ви сперш маєте довести свою чоловічу здатність, – пояснив камердинер уже в їдальні. – Раджу поїсти добряче, бо три ночі вам іспит складати пробір-фрейліні Анні Степанівні Протасовій – жінка ця в любовних утіхах премудра, викрутить краще, аніж бувалий солдат онучу.

Камердинер не збрехав, всі три ночі Протасова не давала йому лежнем лежати: з неприємним запахом із рота, з кривими волосатими ногами вона йому швидко набила оскому і він, відвертаючись, щоразу силувано трясся, як на старому возі по розквашеній осінньою негодою, розтарамканій ущерть дорозі.

– Годиться до строєвої, – передала врешті новобранця назад камердинерові пробір-фрейліна.

А як стямився через кілька діб, запросила його Анна Степанівна з Захаром Костянтиновичем пообідати. Потому ж до кінця дня камердинер чепурив його і чимось пахучим змащував, а вже о десятій із суворою урочистістю на лиці камер-юнгфера Марія Савівна Перекусихіна повела його, вдягнутого у розкішний китайський шлафрок, в опочивальню імператриці книги на ніч читати.

Багато «сторінок перечитав» Корсаков, аж заточувався, як виходив із опочивальні, але як вийшов, то подивувався світові, що геть за ніч перемінився: камердинер, що вчора розмовляв дещо спогорда, сьогодні раболіпно вклонявся раз по разу, проводячи у відведені йому апартаменти.

Один раз тільки страх до дрижаків пройняв Корсакова. Ледве він опинився у нововідведеному помешканні, як увійшов до нього митрополит Петербурзький. «Чи вбити надумали, що владика з’явився перед тим соборувати?» – лихий здогад майнув, сковуючи на правець тіло. Але владика діловито взявся освячувати приміщення і його самого покропив свяченою водою, ховаючи чомусь очі, бурмотів упівголоса молитву і щедро кропив, аж не стримався Корсаков і рукавом витер мокрого лоба.

– Її імgераторська величність, – не забарився сповістити Захар, – зволили призначити вас при своїй особі флігель-ад’ютантом і пожалувати сто тисяч рублів на перші кишенькові витрати.

І він подав флігель-ад’ютантський мундир із діамантовим аграфом.

Тепер Корсаков мав честь узимку в Ермітажі, а влітку в Царському Селі у сад, водити під ручку імперfтрицю. В прийомній у нього терпляче чекали уваги найвищі державні мужі, що клопоталися з особистими і державними проблемами, приходили з вітаннями і щедрими дарунками.

«І все це за одну ніч», – подумалось якось.

Корсаков помилявся, йому просто пофортунило, бо вже наступникам його належало здавати іспит окрім Протасової ще й графині Брюс, і самій Перекусисі, і Уточкіній.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 263

Модифіковано : 12.07.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.