8. Малоросійська колегія
Микола Лазорський
Глухівська управа «Малоросійської Колегії» містилася на Садовій вулиці, недалеко торгу. То була простора будова на два поверхи з великими, вгорі дугуватими, важкими дверима, з залізними кільцями замість ручок і червоною покрівлею, критою добірним гонтом та двома ганками, підпертими мережаними стовпцями. Управу видно було здалеку. Цей білий, фарбований вапном будинок домінував над усім містом, і його знала вся Гетьманщина. Була то найвища установа, відкіль посилались в усі полки та всі сотні краю накази та універсали, де хоч і сиділи москалі, та все ж не самі, а в купі з генеральною старшиною, яка сама давала лад по всій Гетьманщині.
Всередині будова не видавалась такою пишною, як зокола. Було тут багато просторих, але холодних і темнуватих кімнат, заставлених важкими незграбними столами й такими ж дубовими дзигликами з високими спинками. Довкола стін вряд стояли шафи з різними справами та експлікаціями. Стіни й стеля вибілені крейдою, до стін пригвинчені свічечки, в яких стирчали лойові недогарки. Коридори вогкі й зовсім темні з пересохлими дошками, які скрипіли і вгинались, коли хто проходив з кімнати до кімнати; внизу містився архів і канцелярія, де усердно переписували різні папери судейські канцеляристи і щедро посипали піском списану й готову роботу.
У вестибюлі з наказу пана голови завжди стояла варта з городових козаків, у чатовій кімнаті напоготові було з десяток, а то й два десятки гінців. Під час нарад в залі біля дверей стояли в синіх жупанах добірні гайдуки з кривими шаблями наголо.
У будинку завжди панувала тиша або ж чулося неясне шемріння, наче у повному бджіл вулику. Пани возні давали точні, безапеляційні накази й поважно проходили коридорами зі стосами суплік. Муравлина робота тривала до обіду. По обіді усе замикалось і поволі занурювалось у безтурботну дрімливість. Тільки в кімнаті «оказій» гуторили п’ять-шість гінців, пихкаючи люльками при маленькому каганці, але скоро й гутірка вривалась: козаки вкривались киреями й спали міцно аж до ранку, коли в двері вже стукала кулаками свіжа зміна.
Примітки
Подається за виданням: Лазорський М. Гетьман Кирило Розумовський. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1961 р., с. 195 – 196.