5. Палац Наталі Розумовської

Микола Лазорський

Палац Наталії Демидівни [15] Розумовської був просторий, на два поверхи, з широкими дугуватими вікнами й білими колонами перед вхідними дверима. Весь білий стояв він у густому парку, за яким починався вже плодовий сад з квітниками, теплицями й широкими ставками, де плавали табунці пишних лебедів. Там же стояла й велика пасіка, коло якої ходив старий Опанас, що випасав колись воли старої Розумихи на її степах.

Опанас, правда, довго не хотів їхати до Козельців, хоч як просила його стара пані. «Нема чого пхатись з рідного села, звікую і в Лемешах», – казав він, вимережуючи ярма. Пішов тільки тому, що просив молодий граф Кирило. «Треба покоритись, молодий пан був добрий до мене: на сніданок завжди носив сало в степ». І таки пішов, тільки просив не відбирати кобеняка. Пані не відібрала, але наказала скинути постоли і взути легенькі шкапові чоботи.

Палац був умебльований красно меблями, завезеними з столиці, про що подбали граф Олексій та пан Дараган – тепер полковник. У великій залі, де часто збиралось вишукане товариство і де любила посидіти сама господиня, стояв великий круглий стіл палісандрового дерева, накритий вельветовим обрусом з важкими китицями аж до блискучого паркету. Біля вікон зеленіли у фарбованих діжках екзотичні рослини, в проміжках між вікнами стояло кілька люстер в бронзових багетах стилю рокайль [16]: їх вивезено було з Венеції.

Біля столу розміщено зручні фотелі, а повз стін виструнчено ряд крісел з високими спинками того ж стилю. В кутку важко цокали великі дзигарі, роботи уславленого лондонського майстра Грахама. До цієї пишноти пасували бронзові канделябри й мовчазна, добре вишколена в Петербурзі обслуга. Ніде не видно було своєї челяді. Жила тут тільки Одарка, яка вміла догодити пані й часом подавала у срібному полумиску вареники, яких не вмів робити столичний кухар. Але й Одарки не видно було в покоях: услугувала вона коханій пані на самоті, у світлиці, куди вже ніхто не смів зазирнути без дозволу господині.

Примітки

15. Наталя Розумовська була по-батькові Дем’янівна. – М. Ж., 4.02.2024 р.

16. Рокайль – назва не стилю, а певної декоративної форми (стилізованої мушлі). М. Л. плутає це слово зі словом рококо. – М. Ж., 4.02.2024 р.

Подається за виданням: Лазорський М. Гетьман Кирило Розумовський. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1961 р., с. 185 – 186.