Історія

Софія Малильо

Трагічна доля нашого народу

на перехресті світових шляхів.

По ній топтались азіатські орди,

із півдня й півночі насильники-заброди

й шляхетська наволоч «братів»-ляхів.

Не спромоглись ми їх усіх спинити

і стати твердо на своїй межі.

Були ми сівачі, вони ж були бандити,

що прагнули лиш грабежами жити,

на блага посягаючи чужі.

Задивишся углиб буття народу,

на довгу ту і справді хресну путь…

Час надщербив його снагу і вроду,

упокорив натуру вільну й горду,

та добрі почуття у нім живуть.

Задивишся – і серце в грудях мліє,

бо стільки болю склалось за віки!

Він міг би затопити всю Росію,

промовити до серця навіть змію,

спалити Колиму, Норильськ і Соловки.

Одмучились, смертельно відстраждали

твої, наш краю, воїни й творці,

жар душ своїх нам всім заповідали,

аби ми справдили їх мрії-ідеали

на споконвічних землях праотців.

Нам заново буття своє вивчати,

очиститись од скверни кривд-наруг,

священні імена із забуття вертати,

своїх героїв з мертвих воскрешати,

щоб з ними воскресав наш творчий дух.

Хай світ далекий голос наш почує,

як ми почули Господа-Отця.

Народ-творець всі рани залікує,

свого буття святині відбудує

на всій землі від Тиси до Дінця.

16/XII-1993.