На переломі

Софія Малильо

Пройшла пора сліпого конформізму,

Тваринних страхів, рабської покори.

Довівши світ ледь не до катаклізму,

Насильники сховалися у нори.

Ніхто на них не наклика відплати,

Та пам’ять людства вічно їх клястиме.

Якби ж то їх криваві постулати

В безодню пекла канули за ними!

Та не пора ще мріям квітувати,

Бо холод затяжний погубить їх у цвіті.

Ще морозильні діють автомати,

І снігурі гойдаються на вітті.

Засновані ще млою видноколи,

І щастя десь – мов потайна принада.

І шлях до нього – то не автострада,

А вглиб і вшир – суцільне мінне поле.

4/IV-1990.