Крива баба
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Раз до ксьондза забрела
Кривая на ноги
І, бідная, на дітей
Просила спомоги.
А ксьондзові грошей жаль, –
Давай її вчити,
Як каліці із дітьми
Годилося б жити.
«Лучче, – каже, – ти навчись
Бабити, змовляти,
То й на себе, й на дітей
Будеш гроші мати!»
«Де ж учитись, пане мій?
Дайте мені раду!»
«Що учитись, – ти шепчи
Хоч так, для прикладу:
«Пробіг пес через овес, –
Не шкодило псові,
Най же шкоди не буде
І тому вівсові».
Пішла баба – і куди!
Як свята, курує;
Пройшло уже кілька літ,
Ба, і ксьондз хорує;
Така ґуля, як кулак,
В горлі йому сіла…
Лічать, лічать дохтори,
А все ґуля ціла.
Далі зводять і бабів,
Нічого чинити…
От приходить і крива
Слабого лічити.
Ксьондз, до лиха, вже забув;
Вона не питає,
Каже вийти з хати всім
І тут зачинає:
«Пробіг пес через овес, –
Не шкодило псові,
Най же шкоди не буде
І тому вівсові!»
Не скінчила… але ксьондз:
«А, то ти, зозуля?»
Та як сам зареготав –
Так і трісла ґуля!
1 марта [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1894, ч. 6, стор. 131 – 132. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», етор. 124 – 125.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 225 – 226.