Ксьондзів наймит
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Ксьондз і пані покойова
На мшу поспішають,
На відході до покою
Слугу закликають.
І тут пані йому каже,
Щоб набіл забрати
І, як можна, до обіду
На ринку продати.
А ксьондз його посилає
З квитком до Давида
Та узяти око м’яса
Каже йому в жида.
Пішов наймит до Давида –
Не скурав нічого,
Виніс набіл продавати –
Не стало і того.
Прибігає до костьолу,
Глядить свої пані,
А ксьондз якраз на ту пору
Стоїть на казанні.
І так чуло мову мовить:
«Czego ty, człowiecze?
Czego chodzisz, czego szukasz
Na tym marnym świecie?»
А слуга тут на весь костьол:
– Та ж пані шукаю!
Бо сметана вся пропала
I сам пропадаю.
«Тс!.. Тс!.. – А ксьондз говорить: –
My nie wiemy sami,
Lecz co Dawid na to powie.
Jego posłuchamy!»
– O, вже, пане! – слуга каже. –
Ваш Давид хороший!
Не дам, каже, не дам м’яса –
Давай перше гроші!
27 февр[аля 1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1894, ч. 6, стор. 131. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 121, звор. – 122, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 220 – 221.