Поету

Михайло Старицький

Як ніч, насовується туча

І млою небо покрива;

Гуркоче грім, а буря злюча

Дуби з корінням вирива,

Здіймає, гонить хвилі-гори

На почорнілім, лютім морі,

Реве, і стогне, і рида,

І човна бідного гойда

Понад безоднею хисткою…

Плавець, погинеш в боротьбі!

Куди й боротися тобі

З тією силою сліпою?

Не одного борця вона

Уже поринула до дна!

Під завірюху і негоду,

Серед буяння в світі зла,

Чи не піти в свою господу,

Чи не зложити й нам весла?

Замкнути серденько від миру

Й наладнувати свою ліру

Для власних мук, для власних сліз,

Для потайних лише погріз,

Бо там, на шарварку людському,

Де брат на брата точить ніж,

Де повселюдно йде рабіж, –

Там не чутно буде нікому,

Серед гармидеру й турбот,

Моїх пісень, моїх скорбот!

Ні, тричі ні! Хай краще струни

Порве мій стогін навісний!

Коли кругом в дочасні труни

Борців лягає гурт тісний,

Коли юнацька сила в’яне,

А там сміється щось погане, –

Не про кохання, не про рай,

Поспівче, голосно співай!

Але розваж словами брата,

Що й не виходить із заліз;

Скропи росою твоїх сліз

Ті рани від ударів ката

Й душі замученій, слабій,

Відвагу піснею навій!

Не бійся вражої наруги;

З святим вогнем іди туди,

Де панування скрути, туги

Та віковічної біди…

Співай, ридай і будь готовий

Замість лаврового – терновий

Вінець узяти на чоло;

Нехай роздавить тебе зло, –

Але що смерть?.. Хвилинна страта,

А далі – слава голосна…

Той умирати лише зна,

Хто зна любити свого брата, –

І за таку тільки любов,

Співець, ти жити будеш знов!

1882

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1885, № 24, стор. 279, під заголовком «Боротьба», під псевдонімом «Гетьманець». Друкується за автографом (Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 15, № 6). Випущені в автографі останні 6 рядків 3-ї строфи поновлюються за першодруком.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 119 – 120.