«В грудях вогонь, холодне повівання...»

Михайло Старицький

В грудях вогонь, холодне повівання

Вже чую смерті над чолом…

І знов зрина пекучеє питання,

Яким заснути маю сном?

Чи в ту страшну, сподівану хвилину,

Коли перерветься життя,

Все, що любив, і сам цілком я згину?

Погаснуть враз всі почуття?

Чи та любов переживе могилу,

І буде знов моя душа страждать

За свій народ, за Україну милу,

Про неї думати, гадать?

Над селами обдертими літати

І люду, в темрявім кутку,

На боротьбу відвагу надихати

Й будити силу в сповитку?

О, коли так – в обіймища холодні

Хоч зараз ляжу у труну,

І без жалю у безвісні безодні

На віки вічнії пірну!

1878

Примітки

Вперше надруковано з деякими змінами, без четвертої строфи в альманасі «Луна», К., 1881, стор. 64. Друкується за збіркою «Поезії», К., 1908, стор. 72.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 79.