Технологiчний ланцюжок утилiзацiї кам’яної сировини
В.М.Степанчук
1. Пролом I : серія виробів з “місцевої” сировини — шерту
Після стадії випробовування сировини та первинної підготовки нуклеусу – вивільнення робочої поверхні від протуберанців та каверн природньої поверхні – виготовлювалися сколи-заготовки. Розщеплення на цій стадії велося за двома основними схемами : підпаралельною та доцентровою. Неможливо з певністю стверджувати їх підпорядкованість або незалежне застосування. На етапі виготовлення заготовок широко застосовувалася підправка робочих площадок (оббивка, ретушування), та прилеглих ділянок робочої поверхні (т.зв. “перебор” (рос.), або “trimming”). Принагідно відзначимо, що “trimming”, як правило, не поєднується з фасетуванням площадок. Це, напевно, свідчить про самостійне і невипадкове застосування цього прийому. Стан відбивних площадок менш ретельно контролювався на етапі переоформлення нуклеусів, оживленні опуклостей робочої поверхні. Вказівки на застосування левалуазької технології відсутні.
Внаслідок мізерності серії двобічних знарядь і достовірних відходів їх виготовлення, технологічна послідовність їх виготовлення охарактеризована бути не може.
2. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “місцевої” сировини — шерту
Також може бути охарактеризована лише послідовність утилізації нуклеусів. На 1-му етапі – первинного формування ядрища – застосовувалася переважно підпаралельна схема розщеплення, тонка підправка площадок та “trimming” практично не вживалися. Обсяги підготовки площадок різко зростають на етапі отримання сколів-заготовок. Підтверджується спостереження про незалежний характер прийомів фасетування і перебору. В той же час нема підстав стверджувати, що “trimming” відчутно впливав на якість заготовок; в усякому разі нема переважного відбору сколів з “trimming” для подальшого ретушування. Переважає доцентрова схема розщеплення. Для нуклеусів встановлюється послідовність зміни застосованої схеми : від підпаралельної (початкова стадія експлуатації) до доцентрової (розвинена стадія). Ретельний контроль за якістю площадок вівся і на етапі переоформлення та підживлення нуклеусів. Мешканці шару були обізнані з прийомами левалуа багаторазового доцентрового, двополюсного та, можливо, однополюсного.
3. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “приносної” сировини — туронського кременю
Початкове оформлення нуклеусів проводилося в підпаралельній схемі з ретельним контролем якості ударних площадок (IF до 37 !). Розщеплення на етапі отримання заготовок велося і в підпаралельній і в доцентровій схемах. Обсяги підправлених площадок високі. Етап переоформлення представлений виразною серією сколів, контроль за ударними площадками, як і раніше, ретельний. Поруч з іншими, застосовувалися різноманітні левалуазькі прийоми розщеплення : багаторазовий дво- та однополюсний; доцентровий; класичний. Цікаво відзначити, що в той же час в колекції майже нема типових левалуазьких сколів.
Двобічна заготовка формувалася оббивкою, іноді мінімальною, іноді формоутворюючою. Схема оббивки переважно доцентрова, рідше підпаралельна. Застосовувалася спеціальна підправка ударних площадок. Використовувався різний порядок обробки поверхонь : послідовний або поперемінний. Перетин здебільшого пласкато-опуклий. Остаточна обробка лез фіксується десятком сколів групи Г. Сколи оббивки двобічних знарядь, безперечно, могли використовуватися як заготовки для виготовлення знарядь, але виділити їх із загальної маси сколів колекції поки що не можливо.
4. Сари-Кая I : серія сколів з туронського кременю
Судячи за рядом ознак, для обробки застосовувалися тверді відбійники. Початкове оформлення нуклеусів проводилося в основному в підпаралельній схемі, а на етапі отримання заготовок також і в доцентровій. Обсяги підправлених площадок високі на всіх етапах утилізації нуклеуса. Поруч з іншими, застосовувалися і левалуазькі прийоми розщеплення : багаторазовий дво- та однополюсний; класичний. Треба відзначити наявність в колекції напівоб’ємних ядрищ.
В процесі оббивки двобічної заготовки переважала підпаралельна схема, що обумовлювалося вихідною морфологією сировини – найчастіше видовжених прямокутних в плані плиток. При більш інтенсивній, модифікуючій, оббивці застосовувалася доцентрова схема. Більшість сколів-відходів, судячи з негативів були первинними або напівпервинними широкими короткими відщепами. Порядок обробки поверхонь послідовний або поперемінний. Перетин здебільшого пласко-випуклий. Завершуючий етап виготовлення двобічних знарядь документується численними сколами групи Г.