Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

2.6.5. Похід військ УНР на Київ, 1919 р.

Парнікоза І.Ю.

Наступне випробування чекало Київ 1919 р. О 22.00 30 серпня 1919 р. Київ визволили частини Галицької армії під командуванням генерала Антона Кравса. Одночасно з лівого берега до Києва підійшли денікінці. Командир 1-шого куреня 2-го корпусу УГА Антін Таранавський доповів своєму командирові полковнику Арнольду Вольфу, що денікінці концентруються у розвідного (мається на увазі Наводницькій міст, що був більшою своєю частиною понтонним, а, отже, і розвідним – авт.) мосту і почали переправлятися на човнах через Дніпро. Таке ж повідомлення полковник А. Вольф отримав і від командира 4-го куреня 8-ї самбірської бригади поручника Миколи Підгірного. У той самий час через Ланцюговий міст прорвалися до міста окремі кавалерійські роз’їзди денікінців. На відкритий збройний конфлікт обидві сторони не наважувались. У цій ситуації українські командувачі, сподіваючись на успішні перемовини з денікінцями, намагалися лише заблокувати їх просування у Київ. Та зрозуміло, що денікінцям Київ був потрібний не менше, ніж українцям. Хоча умовою перемовин між сторонами було те, що до їх закінчення денікінці мостів не переходитимуть. Втім, вони підступно її порушили, роззброїли українські частини на мостах та почали напливати до міста. У результаті українським частинам не залишалося нічого іншого як ганебно залишити місто. Проте саме витримка українських командуючих не призвела у той час до втрати київських мостів (Кравцевич, 2000).

Кавалерійські частини УНР – Чорні…
Рис. 2.6.21. Пристань Києва навпроти Труханового острова, німецьке фото, 1918 р. Рис. 2.6.22. Кавалерійські частини УНР – Чорні запорожці входять до Києва, 1919 р.