Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Краєзнавство / Дослідження Дністра / Екологічний аспект… / 4. Вода в народних звичаях, обрядах, уявленнях

Екологічний аспект
традиційного світогляду українців

4. Вода в народних звичаях, обрядах, уявленнях

Галина Бондаренко

24. В селі Чайковичі на полі Дубівець є криничка, на якій з’явилися 7 братів Маковеїв. Вода стала цілющою від усього. Але одного разу в криничці помилася нечиста жінка і вода втратила свої цілющі властивості. Але навіть і зараз, перед тим як пити цю воду, знімають шапку і хрестяться.

Записано в с.Чайковичі, Самбірського р-ну, Львівської обл. від діда Петра, 67 років, 07.08.97. Записав Доронькін А.Є.

25. По дорозі від села Чайковичі до смт Рудки була кирничка Попільова (був чоловік на прізвище Попіль) з священною водою, яка не замерзала. Вода виходила із землі. Її давали хворим, мили їх, дітей водили умивати.

Записано в с.Чайковичі, Самбірського р-ну, Львівської обл. від Тур’янського Миколи Ільковича, 90 років, 08.08.97. Записала Алексеєва О.М.

26. В селі Грушові була кирничка з помічною водою, де являвся на вербі образ Марії, Божої матері. Кирничку закидали нечистотами і стали люди хворіти і помирати — дзвонили весь час по померлим. Тоді почистили кирницю, поставили колодязь і стало легше.

Записано в с.Повергів, Миколаївського р-ну, Львівської обл. від Бобоцько Анастасії Валентинівни, 70 років, 14.08.97. Записала Алексеєва О.М.

27. У селі Дороговиж святили воду на Йордана і на храмове свято Успення Матері Божої. Святили воду на місцевому потоці : “Вийшло все братство, поклали на потік дві дошки, на які ставали ксьондз із дяком і святили”. Воду, яку щойно посвятили, обов’язково “хляпали” у свою криницю. Напували нею худобу. Як їхали сіяти або орати, то кропили коні, кропили фіру із зібраним збіжжям або бульбою (“тепер би сміялися, якби хто таке зробив”), кропили обійстя, хворим давали вмиватися, кропили їх.

Коли боліли очі — їх вмивали росою, найкраща роса з ячміню.

Записано в с.Устя, Миколаївського р-ну, Львівської обл. від Дмитришин Катерини Павлівни, 84 років, 16.08.97. Записав Квятковський А. С.

28. Росу збирають на ліки, не знають, на які. З вікна збирають росу і протирають очі дітям. Якщо мозолі на ногах, то треба ходити по росі, тоді вони пропадають.

Записано в с.Повергів Миколаївського району Львівської обл. зі слів Процик Катерини Петрівни, 65 років 13.08.97. Записала Алексеєва О.М.

29. Воду святять на Йордана на р.Свічі. Свяченою водою посвячують хати, подвір’я – на Святвечір, на Йордана; коли виганяють худобу 1-й раз на пашу; кроплять молодих, покійників, самі п’ють. На Стрітення воду беруть з річки – вона вже цілюща. На Стрітення в їхньому селі Празник – йде відправа – празнична служба в церкві; водосвятіє.

Була раніше криничка на горі, ніби животворна, туди ходили воду набирати до схід сонця, зараз її вже нема.

Записано в с.Мельнич Жидачівського району Львівської області зі слів Войцеховської Марії Леонтіївни, 1949 р.н., 8.07.96. Записала Алексеєва О.М.

30. Якщо йти з Церквища на Купелів, є джерело Заруб (керничка); якщо йти на Олешів – джерело Круглик; якщо йти на Антонівку (під лісом, біля ораного поля) – джерело Кучугора (кажуть, що цілюще). Біля Дністра є джерело Буртичка, теж цілюще, вода не замерзає, колись пан брав звідти воду для гуральні. Так само він брав воду для гуральні з джерела Прало, що біля Антонівки (в останніх двох джерелах була найкраща вода).

Як хто має “вроки” або коли страх (поганий дух) мучить людину, тоді “зливають воду”. Розплавляють “оливо” (свинець), лиють у воду, хрестять ножем, говорять “Отче наш” 3 рази (можна менше), а потім говорять замовляння : “Щезай, бідо, іди на гори, на каміння, на сухі ліси, і відчепися від нас, хрещених”. Потім кидають у воду дев’ять вугликів і воду лиють на двері (або дають випити вроченому).

Кидали у воду не лише сміття, а й трупи свійських тварин.

По Великодніх святах пускали яєчну шкарлупу (з крашанок) за водою. Вважалося, що вона має приплисти до “рахманів” (“це такі люди, що не знають коли свєта”). Спіймавши шкаралупу з крашанок, вони дізнаються, що був Великодень (“будуть знати рахмани, коли Великодень”).

Записано в хуторі Церквище (Церквиська) с.Антонівка Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. зі слів Анни Рибки, 1918 р.н. 21.07.96. Записав Квятковський А.С.

31. Є кирничка без назви на крутому березі Дністра (джерело й струмок) з помічною водою до очей. Від струпів на обличчі до сходу Сонця набрати води і вмитися. Воду після вмивання вилити на “неродюче дерево” (бук, граб, ясен). Непочата вода – це та, яку принесли з кирниці у відрі, з якого ніхто не брав води. Росу збирають на Івана Купала до сходу Сонця. Збирають росу в горнятка лопухів (листя), на будяках, які цвітуть жовтими квітами і називаються дівина. Росу використовують для вмивання при лікуванні очей, від болю.

Записано в с.Будзин Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл.зі слів Коропецької Анни Тихонівни, 1906 р.н. 20.07.96. Записав Бакус В.М.

32. В монастирі є джерело зі свяченою водою. Вода ця дуже цілюща, особливо помічна на очі. Водою вмивають лице, руки, ноги і усе тіло.

Непочата – це вода, яку набирають досвіта на Великдень так, щоб нікого не зустріти по дорозі до кирниці. Якщо біля керниці буде мокро (хтось вже набирав воду), то вода не буде помічна. Непочатою водою вмивали дівчат і хлопців, щоб були чисті, файні. Росу в них не збирають.

Кидати у воду нечистоти і сміття не дозволялось. На воду кидають шкаралупи з часнику, аби краще родив часник. Шкаралупи з цибулі спалюють, на хвалу нехрещеним дітям. “Старі ікони треба спалювати, а попіл пускати на воду”, – казав монах.

Записано в с.Хрещатик Заставненського р-ну Чернівецької обл. зі слів Гаврилюк Анастасії Семенівни, 75 років. 7.08.96. Записав Бакус В.М.

33. Є джерело (кирничка) з цілющою водою, особливо на очі. Помагає також при хворобах шлунку та інших. Вода витікає з-під петчери (з під великого каменя, скелі). Біля джерела є капличка. На Зелені свята відправляють службу в церкві і святять воду в кирничці біля петчери, нею скроплюють поля. Росу не збирають, лише ходять босі по росі коли болять ноги.

Записано в с.Костільники (Виноградів) Заліщицького району Тернопільської обл. зі слів Вонцовської Анастасії Павлівни, 1928 р.н. 9.08.96. Записав Бакус В.М.

34. Джерело з помічною водою є на околиці села в Бесарабці. Вода в ньому дуже помагає на очі. Ліпше набирати її до сходу сонця, але то все одно.

Непочата вода від слабостей, коли ніхто її не брав з кирниці.

Записано в с.Василів Заставненського району Чернівецької обл. зі слів Бербинюк Анни Миколаївни, 1908 р.н 9.08.96. Записав Бакус В.М.

35. В посвячену воду зливають віск дітям : хлопцям – в понеділок, вівторок, четвер, дівчатам – в середу, п’ятницю, неділю. Прут з берези обвивають льоном і згинають його в кільце. Віск зливають через це кільце у воду, що тримають над головою.

Записано в с.Тужанівці Миколаївського р-ну Львівської обл. від Чорної Марії Іванівни, 1923 р.н. 17.08.97. Записав Бакус В.М.

36. Тітка зливала віск дітям від страху, а старим, коли не могли їсти. Вона брала березовий прутик з трьома пагонами. Обмотувала прутик леном (льоном), склавши пагони докупи, згинала його в дугу і складала початок із кінцем (паралельно). Набирала з кирниці свіжої води. Відлік (від себе) начиряла (зачерпувала) в мисчину (миску) води з відра. Потім, тримаючи прутик, за складені кінці над мисчиною з водою перехрестила три рази розплавленим воском в горнятку. Після того виливала віск відлік (від себе) через кільце з прутика у мисчину з водою. Брала застиглий віск, перевертала його на другий бік і казала чого ся настрашив. Потім давала пити воду з мисчини з чотирьох боків, як хрестила. Після цього обмивала цій людині руки, лице, ноги і під грудьми. Потім ту воду виливала в зілля коло хати, де ніхто не ходить.

Записано в с.Підгірці Миколаївського р-ну Львівської обл. зі слів Лівої Марії Ільківни, 1928 р.н. 17.08.97. Записав Бакус В.М.

37. Є недалеко від нас кирничка з помічною водою на очі. Знаходиться вона в Пудовному лісі, коли йти на Грабівку. Біля кирнички стоїть хрест. На Івана і на Зелені свята там відправляють службу божу. Перед тим, як брати води, мовлять молитву “Отче наш”. Після того, як набрали води, треба обов’язково кинути залізні гроші (монети), відплатити і молитись. В пошані постає та кирничка.

Роса помічна на рани тварин і людей. Роса з вікна теж помічна – нею лікують лишаї. Треба потягнути пальцем по вікну і помазати місце. Ця вода з’являється на вікні перед дощем.

Записано в с.Журавинець Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. від Мелоника Корнила Степановича, 1912 р.н. 22.08.97. Записав Бакус В.М.

38. Біля Єзуполя є Духова кирниця, її вода помагає від усього.

Кажуть, що росу збирають відьми на Івана Купала до схід сонця.

Перед Петром і Іваном не можна купатись, бо Дністер бере велику страшну жертву (багато людей топляться)

“На Петра вода тепла,

Лиш би її пити,

Який Петро гарний хлопець,

Лиш би його любити.”

За Польщі кидати сміття у воду не можна було, не дозволялось навіть прати в потоці.

Записано в с.Козина Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. зі слів Трощук Домни Степанівни, 1916 р.н. 23.08.97. Записав Бакус В.М.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 3715

Модифіковано : 14.10.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.