Чом не співа соловейко?

Дніпрова Чайка

Співав, співав соловейко

До зелених свят,

Прийшло літо, і в петрівку

Всі гаї мовчать.

Розкіш в лісі, хліб налився,

Ліс лісом трава…

Де ж співа той, де подівся,

Чом він не співа?

Чи не вбито, не однято

Пароньки його,

Чи не зловлено у клітку

Часом самого?

Ні, їх доленька пильнує,

Тільки тим затих

Він, що гніздечко будує

Між кущів густих…

«Так пропала пісня мила?

От тобі і на! –

Доля горе породила…»

Скаже, хто не зна.

Я ж пораю – не журіться,

До гнізда свого

Соловейко приглядиться,

Й дивувать його

Вже воно не буде дуже.

Літечко ж пройде,

І негоду, зиму, стужу

Осінь приведе.

Отоді мій соловейко

Буде весну ждать

І про неї голосненьких

Пісеньок складать.

І окріпне голосочок –

Прилине весна, –

І обійме весь лісочок

Дзвінкая луна.

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 220 – 221.