Нічною добою

Дніпрова Чайка

Серед неба високо

Срібний місяць став,

Тихую-претихую

Нічку бог послав.

Задрімали клопоти,

Праця засипа,

В мріях пишно-радісних

Доля потопа.

Тільки горе-гадина,

Що ховалось дня,

Ворушитись в темряві

Гірше почина…

Ширше ж, срібний місяцю,

Променем сипни,

В вікна бідолашині

Пильно зазирни!

Може, як осяється

Темрява німа,

Горенько вгамується

Й серце задріма…

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Перший вінок», Львів, 1887. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 222.