Зима

Дніпрова Чайка

Зимо білокрила,

Звідки прилетіла,

Нащо нам садочок

Снігом завалила?

Нащо поморила

Квіточки пахнючі?

Нащо розігнала

Пташечки співучі?

Ми тебе, лихую,

В гості не просили,

Нащо ти здалася,

Звідки прилетіла?

– Ой іду я, дітки,

З-за білого моря,

Де мороз, мій батько,

Цар на всім роздоллі.

Там ніхто не жиє,

Там і не вмирають,

Там лиш вітер виє

Та сполохи сяють.

Там цариця-Північ,

Рідна моя мати.

Збудувала з криги

Пишнії палати.

Я щорік розношу

Аж по всьому світі

Від цариці-мами

Крижані привіти.

Хто лиш їх зачує,

Зараз задрімає,

А у сні і втому,

Й клопіт забуває.

Я вкриваю землю

Покривалом білим.

Присипляю стиха

Сим приспівом милим:

Люлі-люлі, земле,

Спи, не ворушися,

Для нової праці

Сили наберися,

А весна поверне,

Гляне сонце красне,

Знов трава квітчаста

Вкриє тебе рясно!..

Ой як довго-довго

Нам весни чекати!

Ох, як прикро, тяжко

Нам тебе стрічати!

– Не журіться, дітки,

Гніватись доволі:

Я вам дам гостинця –

Лижі та ґринджоли,

Виясню, мов склянку,

Сковзанку-гулянку,

Прокажу щедрівку,

Казку-страховинку,

Дам сніжку пухкого,

Тихую одлигу –

Зліпимо страшного

Дідугана з снігу!

Принесу вам, дітки,

Диво ось якеє:

В колядки повите

Те різдво святеє,

Принесу новий рік.

Гарний, веселенький, –

Заспівають люди,

Загуляють всенькі.

Щасливо святкуйте,

Доленьки придбайте

Та про мене, зиму,

Лиха не гадайте!

Примітки

Вперше надруковано в журналі «Дзвінок», Львів, 1893, № 1. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 257 – 258.