«Тішиться дитина…»

Дніпрова Чайка

Тішиться дитина –

Забавка чудна!

Надимає з мила

Пухирці вона.

Пухирі літають,

Легкі, наче сни,

Як веселка, грають

В промені вони.

І дитина скаче,

Хоче їх зловить,

І ще інші, кращі

Надима в ту ж мить.

Надула. Останній

Полетів пухир,

І в йому одбився

Ясно божий мир.

Радісно дитина

Руки розвела

І в обійми красну

Мрію прийняла.

І пухир розпався,

І пропав ту ж мить,

І злиняв неначе

Круг дитини світ.

І дитина плаче,

До всіх втіх німа:

«Так було близенько,

А тепер нема».

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 305.