«Хай хмари по небові ходять…»

Дніпрова Чайка

Хай хмари по небові ходять

І сонечко криють ясне:

Ті хмари мені не зашкодять,

Вони не злякають мене.

Нехай заглядає в віконце

І свариться осінь сумна:

У мене на серденьку сонце,

У мене на серці весна.

І серце, до вінців налите,

Мені пророкує в цю мить,

Що можу я мертвих живити,

Що можу я чудо творить!

Примітки

Вперше надруковано в другому томі збірки «Творів» Дніпрової Чайки, «Рух», X., 1931. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 318.