Переклад

Продовження від 10 і 11 травня 1864.

Свідчить представник громади Йосип Гор(о)динський рицар фон Федькович і це зроблене ним подальше розслідування.

§ 4

Представництво громади досі претендувало на власність спірних пасовиськ і лісових ділянок і заперечувало стан сервітутних і відвдячувальних поставок. Зі старих податкових актів взято як раз протилежне і саме громади при розслідуванні повітового комісара Адамовича від 23 жовтня 1803 р. § 149 і § 151 пояснили, що вони вели вільну торгівлю з панських лісів, виготовляючи гонт, дошки і под., які вони продавали, і також чужу худобу з Галичини пасли в панських лісах, на що отримували дозвіл, нарешті для зимівлі овець брали листву з панських лісів і при розслідуванні повітового комісара Мюльбахера від 30 липня 1814 §7 встановлене, що в панських лісах їм дозволялося вільно вирубати дрова і продавати без того, щоб за це платити панам грошима чи натурою.

Ці обставини показують стан невідплатного права вирубки, що суперечить Вашому твердженню. – В той час як відповідні стягування були виявлені (тут представник громади дивився вказані акти стягнень), Ви були покликані для вирішення цього протиріччя. Що Ви на це відповіли?

До § 4

Часові взаємини від 1803 і 1814 лишилися майже ті ж самі, що до цього було правдою, тепер же вони перевернуті у неправду і я крім того доведу після того, як подивився приписані стягнення, що самі отримані визнання громад нічого не доводять.

Розслідування окружного комісара Адамовича від 23/10 1804 було скероване проти обер-двірника Флондора через утиски. – При цьому розслідування були лише ті, кого обер-двірник оскаржував або ті, котрим він наказав себе захищати, свідчачи, і мета комісії була розслідувати, чи обер-двірник визначив надмірні податки як борги чи ні, ні в якому разі не розслідувати чи використовували громади панські ліси чи ні.

Громади при цьому не були представлені і їх уповноважені не були запрошені і присутні підданці не мали права давати визнання в імені громад. – Коли також один чи два підданці висловлювалися у захист обер-двірника, що рубали дрова в його лісі, так само тримали чужу худобу для відплати і брали листву для годівлі овець, то такі висловлювання можуть стосуватися хіба що того, хто це казав, але ні в якому разі одної чи кількох громад.

Якщо також це висловлювання окремих неправомочних підданців є дуже сприятливим для громад, тому що воно доводить вільне і невід’ємне право вирубки, все одно я не можу визнати його від імені громади правосильним, тим більше, що в 1803 р. ніхто ще про право вирубки нічого не знав і, зрештою, є можливим, що це право вирубки базується на підданській дотації.

Те саме стосується і розслідування повітового комісара Мюльбахера від 1814 р., і я знаходжу доречним замітити, що при цьому розслідуванні громади також не були представлені, і також менше підданців було присутніми, ніж при розслідуванні Адамовича, а обидва ці розслідування тільки почалися і жодне з них не було закінчене, оскільки не було жодної постанови, принаймні вона не була доведена до громад.

Якщо також хвальна комісія у цих двох розслідуваннях хоче шукати докази існування сервітутних відносин, то може найбільше цими розслідуваннями буде доведене, що громади практикували необмежену вирубку у панських лісах, не менше, що тут не постачали податки вдячності: жодних поставок овець чи бринзи для панів.

Практика вільного і невідшкодованого права вирубки і випасання ні в якому разі не виключає той факт, що у володінні окремих підданців були пасовиська і лісові ділянки, котрі утворювали їхню дотацію і власність.

Оскільки, зрештою, землевласники багаторазово стверджували, що підданці з їхнього дозволу значно розширювали свої дотаційні грунти корчуванням і захопленням панських пасовиськ, і на цій основі також були підвищені первісні чинші і введені нові натуральні поставки, то можливість і імовірність цього говорить за те, що ті ліси, які в 1803 і 1814 рр. були панськими, в подальшому перейшли у дотацію і виключне селянське володіння підданців.

Переклад Валентина Стецюка