«Ну, вже-таки далась взнаки...»

Петро Гулак-Артемовський

Истязал еси беззаконие мое и грехи моя изследнл еси. Руце твои сотвористе мя и создаете мя; потом же, преложив, поразил мя еси.

Иова, гл. 10

1

Ну, вже-таки

Далась взнаки

Мені та Галка Біла!

Мов чиряки

На печінки,

Отак притьмом і сіла!

2

Було, всі дні

На черені

Пряжусь та позіхаю,

Та шість разів

До пирогів

Із печі я злізаю,

3

Ряди-вгоди

До бороди,

Було, доходить діло…

От розскубеш,

В жмені помнеш,

Та й вп’ять у просо сміло!

4

Було, й сопеш,

Було, й хропеш, –

І нікому – й байдуже!

Так, отже, бач:

Хоч сядь та й плач, –

От, треба Галки дуже!

5

Звізду прислав

Та й наказав,

Щоб щодня я голився.

Перину слав,

Пику вмивав

І щодня б чепурився!

6

Ой! Він мене

З світу зжене

Московською пенею!

Оце біда

Ота звізда,

Нехай там госпідь з нею!

7

Ну й схаменусь

І підголюсь!

Чого там розходився?

Та я ж підчас

На місяць раз

І без того голився!

8

Тілько не лайсь

Та не знущайсь,

Бо кепська вийде справа,

Як зашморгнусь

Та й удавлюсь

Стрічкою Станіслава!..

Март 1852 г., Харьков

Примітки

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 489 – 491.

Зберігся автограф у недатованому листі П. П. Гулака-Артемовського до М. М. Лонгінова (весна 1852 р.). У цьому листі вірш має таке продовження:

«Коли моєї розмови не втнете, за що ж мене кобените? Коли моїх віршей не читаєте, за що ж мене потріпуєте і лаєте? От, бач, змінився та й зледащився? Та над яким же гаспидом буду я працювати і бебехи надривати? Була робота, – була й охота; лежав на шиї обов’язок, – ну й роботи було чимало в’язок. Було діло, – ну й робить кортіло; а коли тепер від обов’язку навтікачи, так поневолі треба лежати на печі. От і лежимо, і їмо, і п’ємо, і спимо, і встаємо та вп’ять лежимо, і їмо, і п’ємо, і спимо! Запряжіть у діло, потягнем сміло, накиньте ярмо – то й повеземо. Чи ясно, чи хмарно, нам і так гарно. А хліба треба? Упаде з неба. А в небі не стане? Жінка достане: нехай канючить та діток учить! А ми собі на думці, – та сього буцім і не вважаємо, і, теє то як його, так собі і пануємо, і ніс догори пиндючимо, і, знай, то і діло, що мацаємось за груди, чи вона – ота Біла Галка – стирчить, та сяє, та народ лякає» (ІРЛІ, № 23.597, арк. 54).

Зберігся також список невідомою рукою, з датою: «Март 1852. Харьков» (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 5 – 6). Подається за автографом.

Як видно з дальшого тексту цитованого листа до М. М. Лонгінова, П. П. Гулак-Артемовський хотів знову зайняти посаду ректора Харківського університету й просив М. М. Лонгінова поклопотатися за нього.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 84 – 86.