«Ой, не мандруй, султане...»

Петро Гулак-Артемовський

Ой, не мандруй, султане,

До Адринополя

Бо там тебе застане

Лихенькая доля!

Ой, не пий ти, султане,

Водиці з Маріци,

Бо в животі та стане

Гірша од гірчиці!

Не розвертай, султане,

Хорогви Магмета:

Москаль з древка хоч стягне,

Хоч проб’є з мушкета!

Не розвішуй, султане,

Сорочки пророка:

Москаль зцупить, як гляне –

О!.. буде морока!

Ой, не схиляйсь, султане,

До Балканів ухом,

Бо з їх віє погане…

Кулевчинським духом!

Нехай твій ніс, султане,

В гори не сягає,

Бо з їх Дибич як встане –

До смерті злякає!

Не позирай, султане,

На Чорнеє море:

В Чорнім морі в тумані

Пливе твоє горе!

Бач, в Синопії, султане,

Клубки диму в’ються?

Отож твої моряне,

З Нахименком б’ються!

Бач, як море, султане,

Од їх гармат стогне?

Твоє військо кохане

З байдаками тоне!

Ой, не дивись, султане,

За море – к Ацхуру;

Там достав вже й достане

Турчин хльосту в шкуру;

Не посилай, султане,

Війська к Арпачаю,

Бо вернеться в Карс п’яне

Від руського чаю!

Не накликай, султане,

На руських Шаміля,

Бо й він, либонь, не встане

З руського похмілля!

Не поможуть, султане,

Пранці й ягличванці, –

Москаль свого дотягне

Не в вечір, так вранці!

Так спи ж дома, Меджіде, –

Ми буркать не будем,

А як москаль надійде,

Ми тогді й розбудим.

16 декабря 1853 г., Харьков

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1887, кн. 12, с. 800 – 801, у записі І. Сокальського. За списком Публічної бібліотеки в Петербурзі (сучасний шифр: ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 13 – 14 зв.) надруковано Д. І. Багалієм у журналі «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 494 – 496.

Автограф з датою: «16 декабря 1853 года, Харьков», під заголовком: «Совет султану Абдул-Меджиду по поводу его затеи перенести свой двор, знамя и сорочку Магомета в Адрианополь для воспламенения большего фанатизма и большей ненависти в турках к русским в войне с ними 1853 – 1854 года» зберігається в архіві російського письменника Данилевського Григорія Петровича (1829 – 1890) (ДПБ, ф. 236, № 186, арк. 2 – 3 зв.). Збереглося також кілька списків:

1. Список невідомою рукою, з датою: «12 декабря 1853 года, Харьков», під заголовком «Песня козацкая», з кількома різночитаннями (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 15 – 16);

2. Список невідомою рукою, з датою: «16 декабря 1853 года, Харьков», під заголовком «Совет султану на затею его перенести свой двор, знамя и сорочку Магомета в Адрианополь» (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 13 – 14 зв.).

3. Список невідомою рукою, в якому вірші «Он, не мандруй, султане» та «Сидить Абдул» об’єднані в один твір (ІРЛІ, № 7677).

Подається за автографом.

Адріанополь (нині м. Едірне в Туреччині) – місто на Балканському півострові, яке відігравало важливу роль у турецькій експансії проти слов’янських народів. Перенесення туди ставки султана та мусульманських святинь мало на меті поставити під сумнів чинність укладеного 1829 р. Адріанопольського мирного договору, за яким Росія одержала ряд важливих переваг після перемоги над турецькими військами у війні 1828 – 1829 рр.

Маріца – річка в Болгарії, на кордоні між Грецією та Туреччиною.

Кулевча – село в Болгарії, поблизу якого у травні 1829 р. російські війська під командуванням фельдмаршала І. Дибича розгромили турецьку армію.

Дибич Іван Іванович (1785 – 1831) – головнокомандуючий російською армією під час російсько-турецької війни 1828 – 1829 рр. Завдяки перемогам, здобутим під його командуванням у Кулевчі та Сілістрії, російські війська змогли перейти через Балканський хребет і успішно завершити війну.

Ацхур – давнє турецьке укріплення в Закавказзі (на березі Кури), здобуте російськими військами 1818 р. Поблизу нього в 1853 р. було розгромлено великий турецький загін.

Арпачай – річка в Закавказзі, притока Араксу.

Карс – місто в Туреччині.

Шаміль (1797 – 1871) – керівник визвольної боротьби горців Дагестану та Чечні проти російського царизму.

З руського похмілля! – В кількох списках цей рядок має інший варіант – «З даргського похмілля» й пояснюється в примітці: «Дарго – бывшее гнездо Шамиля, взятое и разрушенное русскими в 1845 году» (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 14).

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 90 – 91.