«Послухав жінку...»

Петро Гулак-Артемовський

Послухав жінку

Та взяв на перемінку

Пістрьовії із Харкова штани,

Так, отже, бач, –

Хоч сядь та й плач:

Щось не вподобались йому вони!

І осміяв,

І ошпував

Мережані штани на всю Полтаву

Ні за що ні про що пустив у славу!

Коли б то ж вже сам тілько він,

То й сількось. Вже б – байдуже!

А то й вона, ізлізши на ослін,

Розкудкудакалась щось дуже

Та над Петром ну реготать,

Петра на глузи піднімать!

Чарки й пляшки, шклянки перетовкла від сміху,

Розхлюпала на скатерть сирівець,

Тоді, злякавшися, та навпростець,

Ну драла!.. Під свою махнула стріху!

23 июня 1851 г., Полтава

Примітки

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 477 – 478.

Зберігся автограф з датою: «23 июня 1851. Полтава» (ДПБ, ф. 229, № 2, арк. 5).

Подається за автографом.

Він, вона – Йдеться про М. М. Лонгінова та його дружину.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 78.