«Володьку, не казись!.. Поб’ю!...»

Петро Гулак-Артемовський

Володьку, не казись!.. Поб’ю!

Послухай раду ти мою!

Коли не преш зо мною в сварку,

Так ти схопи своїх, Олену й Варку,

Та надвечір поки й чухрай

До нас на збіжень, ось, бач, чай.

Моя стара й дочка сказали,

Що будуть кобзи і цимбали

Натщесерце дівчатам грать

І хлопцям голод проганять.

А ти шепни Олені й Варці,

Що я од жінки вкрав калганної по чарці

Та деякий-таки й кнурятини шматок.

Заберемось собі в куток,

Згадаємо свою родину

Та й гукнемо, вони ж нехай ковтають слину!

16 января 1856 г., Харьков

Примітки

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1903, кн. 9, с. 98 – 99, під заголовком: «Пригласительный билет на именинный танцевальный вечер 16 января 1856 года (Владимиру Ал-чу Пр-му, с семейством)».

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Адресат вірша не встановлений.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 98.