Порошки
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Заслаб мужик на живіт,
А дідич лічити:
Дає йому порошки
Та й каже зажити.
А той щоби порошки
Випити з водою,
Нюхнув тільки разів п’ять
Та й сидить совою.
Пересидів цілий день,
Як рукою знялось.
Рано дідич запитав:
«А як тобі спалось?»
– Добре спалось, пане мій,
Спасибі вам, пане!
«А порошки всі зажив?»
– Всі винюхав, пане!
«Подякуй же, – каже пан, –
Дідуньові свому!»
А сам тілько засміявсь!
Та й пішов додому.
23 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1894, ч. 10, стор. 227. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 167 – 167, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 284.