Przywitanie
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Захтіли брацішки
Біскупа вітати,
Сказали їдному
Привіт написати.
Але той, сірома,
Хоч бери на муки,
І пюра не вміє
Узяти у руки.
І ходить, сумує,
Не вип’є, не ляже,
Аж їден брацішок
Раз до нього й каже:
«Чого так сумуєш?
Не журися, брате!
Як приїде біскуп –
Мені давай знати!»
Приїжджає біскуп,
Брацішок до того;
А той, як на збитки,
Не писав нічого.
«Zmiłuj się, mój bracie!
Bo cię pan bóg skarze!»
А той собі чарку:
«Wszystko będzie! – каже. –
Ty staniesz do mowy,
Ja siądę w zaciszku,
Co ja będę mówić,
I ty mów, braciszku!»
Стає той до мови,
А той заховався.
Коли чує – шелеп
В костьолі піднявся.
Та й питає того:
«A już, – каже, – przyszedł?»
А той до біскупа:
«A już, – каже, – przyszedł?»
Той, бідняка, з серцем,
І жалем, і сміхом:
«Cicho», – йому каже,
А той собі: «Cicho!»
Той тоді озвався:
«Jaki że ty dureń!»
А той до біскупа:
«Jaki że ty dureń!»
25 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1895, ч. 10, стор. 191. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 175 – 176.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 292 – 293.