Варена сокира
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Прийшов москаль на постій,
Заглядає в очі:
«Сварі, бабка, што-нібудь!»
А бабка не хоче.
– Нема! – каже: «Как нє бить?»
– А нема нічого!
«Ну же, бабка, нє шуті!»
– Та нема ж, їй-богу!
«Так і нєт суда на нєт!..
А тапор імєєш?»
– Та сокира десь була!
«А вади нагрєєш?»
– Та нагрію; що ж води?
«Нічаво, паладім,
Ліш би тапор да вада,
Что-нібудь да сладім!»
Горить вогонь у печі,
Окріп закипає,
Москаль бере у окріп
Сокиру кидає.
«Тєпєр, бабка, єслі б так
Хоть крупи немного…
Енто било б знаєш што?
Ану-ка, єй-богу!»
Пішла баба до сіней,
Пригорщу приносить,
Але москаль, бісів син,
Сальця іще просить.
Несе бабка і сальця,
А далі до юшки
Підкинула і сама
Солі та петрушки.
І все її на умі
Варена сокира,
А сокиру вже давно
Витягнув псявіра.
Укипіло – їв москаль,
Баба помагала,
Москаль ранець натягав,
Баба доїдала.
Москаль ранець натягнув
Та й пішов, псявіра,
Баба ж сидить та хвалить,
Що добра сокира.
19 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1894, ч. 11, стор. 253. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 149 – 150, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 266 – 267.