Турки i козак
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Перебрався наш козак
Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.
Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти – та біда:
Стиснулися люди.
А перед тим неборак
Із’їв якось сала.
І тут його, на біду,
Срачка розібрала.
Терпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі – тарах, неборак,
В штани вгатилився.
Замовчали всі попи,
Турки закричали
І над бідним козаком
Палаші підняли.
Але козак – не промах,
Вдарився у груди:
– Ваш великий, – каже, – бог!
Послухайте, люди!
Як турецький сильний бог –
Так правду говорю,
Що вже рік тому, як я
Не йшов до надвору.
І де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно: жоден бог
Не змилосердився.
Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо! –
Заплескали всі попи,
Турки закричали
І загепані штани
З козака ізняли,
І повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
З грішми до границі.
29 июня [1859].
Примітки
Вперше надруковано у виданні: «Твори Степана Руданського. Том III. У Львові, 1897», стор. 133 – 134. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 180, звор. – 181, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 297 – 298.