«По Шевченку»

Володимир Самійленко

(На роковини)

«Обнімітесь, брати мої,

Молю вас, благаю!» –

Люде щирі, попобившись,

Голосно співають.

«Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати!» –

Каже піп й за панахиду

Бере більшу плату.

«І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь», –

Пан народник так говоре

Й поспіша за море.

«Схаменіться, будьте люде,

Бо лихо вам буде!» –

Касир каже, як у банку

Гроші всі позбуде.

«Як то тяжко той насущний

Люде заробляють!» –

Чиновники двадцятого

Стиха промовляють.

«Тяжко впасти у кайдани,

На чужині жити!» –

Українець каже й їде

У Ташкент служити.

«Буде суд, велика кара

Злочинству лихому!» –

Прокурор се, бачте, править

В суді військовому.

«Не забудем тебе, батьку

Великий Тарасе!» –

Кажем ми й за тим… поминки

Робим в рік по разу!

Примітки

Початок вірша (перші три строфи) вперше надруковано, як і вищенаведений вірш «Поет-віршошкряб», у виданні: Самійленко В. Твори: В 2 т. – Т. 1. – К., 1958. – С. 266, на основі тексту машинопису (ІЛ, ф. 78, № 537). Вперше повністю опубліковано у виданні: Самійленко В. Вибрані поезії. – К., 1963. – С. 269 – 270, на основі знайденого тоді автографа (ІЛ, ф. 100, № 307), що містить закінчення вірша. Список початку вірша – разом з віршем «Поет-віршошкряб» (ІЛ, ф. 100, № 255). Як і попередній вірш, орієнтовно датується не пізніше 1893 р.

Подається за рукописними списками (ІЛ, ф. 100, № 235, 307).

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 137 – 138.