Сорок літ

П.-Ж. Беранже
переклад Володимира Самійленка

Ви без жалю весни своєї

Даруєте мені розцвіт,

Коли над юністю моєю

Лягли вагою сорок літ.

Простенька дівчина любила

Мене колись, і я вмлівав…

Ні, покохати вас несила

Так, як Марусю я кохав.

Дзеркала пишний ваш видочок

Малюють в шатах дорогих.

В Марусі дзеркальця кусочок

Мені здавався краще всіх.

Без занавісів постіль білу

Уранці промінь осівав…

Ні, покохати вас несила

Так, як Марусю я кохав.

На вас убрану я дивлюся,

В кареті їздите ви скрізь.

Моя непишная Маруся

Ходила пішки сміючись;

На всіх очицями зорила,

Ті оченьки я ревнував…

Ні, покохати вас несила

Так, як Марусю я кохав.

Блискучий розум ваш уміє

Пісні будити у співцях.

Маруся ж – потаїть не смію –

Читала навіть по складах.

І хоч не красно й говорила, –

Кохання бог їй річ давав –

Ні, покохати вас несила

Так, як Марусю я кохав.

Ви кращі неї, що й казати!

В вас серце б’ється гарячіш;

Ви більше й розумом багаті,

В вас очі дивляться ніжніш.

Але тоді в мені любила

Вся юна сила, що я мав,

І вже кохати вас несила

Так, як Марусю я кохав.

Примітки

Вперше надруковано з рукописного списка (ІЛ, ф. 15, № 331) у статті М. Г. Чорнописького «В. Самійленко – перекладач Беранже» – журн. «Радянське літературознавство». – 1968. – № 7. – С. 86.

Переспів вірша «Rosette» П.-Ж. Беранже.

Автор публікації подає безсумнівні докази на користь того, що переклад належить В. Самійленку.

Подається за першопублікацією.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 269 – 270.