«Мій дух, як ніч…»

Дж. Г. Байрон
переклад Володимира Самійленка

Мій дух, як ніч. О, грай скоріш:

Я ще вчуваю арфи глас.

Нехай воркує жалібніш

І тішить слух в останній час.

Як ще надія в серці спить,

Її розбудить любий спів.

Як є сльоза – вона збіжить,

Поки мій мозок не згорів.

Але суворо й смутно грай,

Додай жалю в свій перший звук.

Молю тебе, заплакать дай.

Бо розпадеться серце з мук.

Воно в собі терпить давно,

Вже в йому вщерть тяжких образ;

Як не поможе спів, воно

Від мук страшних порветься враз.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря». – 1890. – Ч. 24. – 15 (27) груд. – С. 371. Підпис: В. Самійленко. Вірш входив у збірку «Україні». Подається за виданням 1906 р.

Переклад вірша Байрона «My soul is dark» з циклу «Єврейські мелодії» («Hebrew Melodies», 1815). В основі сюжету твору – звернення давньоєврейського царя Саула до наступника свого Давида (Перша книга царів, гл. 16, ст. 23). Відомий у перекладах і переспівах російських поетів (зокрема, М. Лермонтова).

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 273 – 274.