36

Марко Вовчок

Згодили якось москаля з міста за куховара. То ж бо й був чудний! Як зварить панам їсти, сам пообідає, то ляже на лаві та все свище, та свище, та свище, та раптом як співоне! – дзвінко-тоненько, помісь півень кукурікає. Сьому байдуже було наше лихо; тільки було спитає: «Сьогодні бито?» – та й додасть: «іначий і не можна: на те служба!»

Назар уже не той став, уже й він якось поник, а все жартує:

– Коли б мені хоч один день хто послужив, довіку б згадував!

Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! А він було як стоїть перед панією, то мов стріла вистромиться, руки спустить, очі второпить на неї: «Ловив я рябе порося; втекло рябе порося у бур’яни; то я до чорного поросяти; вловив чорне порося, ошпарив чорне порося, спік чорне порося… – Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що пані йому одкаже; сам тільки очима луп-луп!..

А пані йому раз по раз:

– Добре! Добре! Усе добре!.. Тільки ти гляди в мене, – не розледащій між моїми вовкодухами.

– Ніколи того не всмію, ваше високоблагородіє! Вклониться їй низько, вправо, вліво ногами човг! Та і з хати, та на лаву – і знов свище.

– Бодай вас! – кажу йому якось. – Коли вже ви перестанете того свисту! Тут горе, тут напасть, муки живії, а ви…

– Не горюй, не горюй, дівко! На те вона служба називається. Он, бач, скільки в мене зубів зосталось… На службі втеряв!.. Був у нас копитан… ух!

Та тільки ухнув.

– А ти що думала? Як у світі жити? Як служити? Як вислужитись? Тебе б’ють, тебе рвуть, морочать тебе, порочать, а ти стій, не моргни!.. І! Крий, боже!

Зговоривши теє, знов свистіти! А Прокіп з серця аж люльку об землю гепнув.

– Воли в ярмі, та й ті ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпіла і не озвалась! – гримнув на москаля, аж той свистати перестав. Дивиться на його, як козел на нові ворота. – Не така в мене вдача! – каже Прокіп. – Я так: або вирятуйся, або пропади!

– А в мене така знов удача: утечи! – зареготав Назар. – Мандрівочка – рідна тіточка.

– Піймають! – скрикнув москаль, схопившись. – Піймають – пропав!

Що там у кого було на серці, а всі засміялись.

– Не кожний копитан швидкий удасться, – каже Назар, – інший побіжить, та й спіткнеться. А ти ось що лучче скажи: куди втікати?.. Од якої втік, таку й здибав. Із дранки та вберешся в переперанку…

Та все пани та все дуки…

заспівав, як у дзвін ударив.

Примітки

Із дранки та вберешся в переперанку – потрапиш з однієї біди в іншу, більшу.

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1964 р., т. 1, с. 149 – 150.