Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Києвознавство / Київські острови та… / Додатки / Додаток 13. Характеристика о. Великий, зроблена…

Київські острови та прибережні урочища
на Дніпрі – погляд крізь віки

Додатки

Додаток 13. Характеристика о. Великий, зроблена Міжвідомчою комплексною лабораторією наукових основ заповідної справи в 1998 р. як частина проекту створення РЛП "Дніпровські острови".

-

Загальна характеристика. Розташований трохи нижче за течією від греблі Київської ГЕС, ближче до лівого берега Дніпра. З півдня він обмежений гирловою ділянкою р. Десна, яка відділяє його від острова Муромець; із заходу – основним руслом Дніпра; зі сходу – дніпровським рукавом Річище. Північна частина Великого межує з так званим «котлованом», який відділяє острів від плотини, і входить до охоронної зони Київської ГЕС. Загальна площа острова – 320 га.

З півдня в острів глибоко вклинюється широка і глибока затока, яка має частково штучне походження (в затоці на протязі багатьох років в значних обсягах брали пісок для будівництва, внаслідок чого вона значно розширилась).

Природні умови. Острів Великий є одним із «молодих» дніпровських островів (насправді це фрагмент корінного лівого берега відділений однією з проток Десни в її дельтовій частині – авт.) і найпівнічнішим великим островом Канівського водосховища. Він характеризується значною піднесенністю над рівнем води, що обумовлено численними піщаними нашаруваннями. Острів має погорбований рельєф, на підвищеннях якого переважають піщані та супіщані грунти, лише в невеликих западинах утворились слабодернові піщані грунти, які не мають на острові значного поширення.

Рослинний покрив основної частини Великого характеризується наявністю різноманітних псамофітних угруповань, що взагалі притаманне піщаним островам Дніпра. Піщані екосистеми закріплені вербою гостролистою (шелюгою), яка покриває увесь острів з різним рівнем зімкненості. Трав’яний покрив розподіляється в залежності від піщаних наносів та ступеня їх зволоженості. На самих верхівках слабопогорбованого рельєфу острова розміщуються угруповання булавоносця сіруватого; більш вирівняні ділянки зайняті угрупованнями куничника наземного, костриці овечої і келерії сизої, які часто зустрічаються в комплексі та співдомінують. Ще нижче розташовані ділянки, які розміщуються між піщаними гривами і не займають на острові значних площ; тут представлені угруповання більш мезофітного характеру. В подібних же умовах на острові збереглись і ділянки заплавної діброви.

В північній частині Великого є різновікові (окремі дерева мають вік до 50-60 років) розріджені насадження сосни з домінуванням у трав’яному покриві ксерофітних видів, характерних для цього острова.

Найбільшу участь у трав’яному покриві приймає куничник наземний, але зустрічаються ділянки і з переважанням келерії сизої та з фрагментами булавоносця сіруватого. Характерним для цих ділянок є наявність верби гостролистої (шелюги).

Прибережно-водна рослинність найбільш представлена по берегах затоки, що вклинюється в острів. Наявна і водна рослинність, представлена тут угрупованнями глечиків жовтих (занесені до «Зеленої книги» України), найбільші популяції яких розташовуються в перегаченій затоці, надаючи їй мальовничого вигляду. Серед занурених видів в цій же затоці представлені угруповання елодеї канадської та трьох видів рдесників – пронизанолистого, плаваючого та гребінчастого.

Основні площі на території острова Великий займає псамофітна рослинність, найбільш поширеною асоціацією якої є шелюгово-сизокелерієво-полинова з полином Маршалла. Зімкненість шелюги в них варіює від 0,1 до 0,2, а проективне покриття становить в середньому 70%. Співвідношення домінуючих видів становить: келерія – 40%, полин – 25-30%; місцями полину буває менше, і тоді збільшується представленність різнотрав’я. Характерним видом цих угруповань є гвоздика Борбаша, яка місцями аспектує і надає ценозам мальовничого вигляду. Значну домішку з покриттям 2-3% утворюють такі типові псамофітні види, як подорожник ланцетолистий, енотера дворічна і вид більш широкої екології – деревій звичайний; поодиноко в них зростають цмин піщаний (місцями утворює плями), вероніка колосиста, смілка татарська та деякі інші.

Досить характерними для острова є угруповання булавоносця сіруватого (які, до речі, знаходяться тут на крайній східній межі свого ареалу), що розміщуються на навіяних піщаних підвищеннях. Вони мають вигляд місцями розріджених монодомінантних угруповань з покриттям домінанта до 40% та зі співдомінуванням псамофітного моху волосистої (так в оригіналі – мається на увазі рунянки волосинконосної Polytrichum piliferum – авт.). Значну домішку в цих ценозах становить центрально-європейський вид – очиток шестирядний, який перебуває тут на східній межі свого ареалу.

Значні площі на Великому займають угруповання куничника наземного: місцями вони представлені густими монодомінантними ценозами, але у такому вигляді не є дуже поширеними; частіше трапляються комплексні ценози зі співдомінуванням келерії сизої або, як в північній частині острова, біля затоки, пижма звичайного (на цій ділянці зімкненість шелюги є найвищою для цих угруповань – 0,3).

В центральній частині острова, в неширокому погорбованому зниженні знаходиться заплавна діброва (наразі знищена внаслідок забирання піску- на її місці наразі глибока затока Журавель. Наявність цієї діброви свідчить, що острів належав до високої заплави -авт.). Вона має розріджений ( 0,3-0,4) деревостан, утворений 60-70-річними дубами висотою 12-13 м та діаметром до 50 см. Підлісок тут відсутній. В трав’яному покриві переважають лучні види – мітлиця велетенська і, місцями в мікрозниженнях, мітлиця тонка. Серед лісових видів тут в значній кількості зростає буквиця лікарська; поодиноко відмічені ластовень лікарський та молінія голуба – рослина більш багатих місцезростань; куртинами зростає дрік красильний; виявлений малопоширений на Київщині вид – верба розмаринолиста. Слід відмітити, що на освітлених лучних ділянках цього зниження в значній кількості зростає цінна лікарська рослина – золототисячник звичайний.

Прибережно-водна рослинність, яка має на Великому локальне розміщення, представлена в основному угрупованнями осоки гострої, хоча фрагментами зустрічаються й ценози очерету звичайного, рогозу вузьколистого і куги озерної. Серед гідрофільного різнотрав’я тут відмічені сусак зонтичний, плакуни верболистий та прутовидний, вербозілля звичайне, чистець болотний. Особливу увагу привертають виявлені місцезростання малопоширених у регіоні болотних видів – жовтозілля татарського та вовчого тіла болотного (останній вид був знайдений у прибережній смузі невеличкого локального зниження в центральній частині острова).

У фауністичному відношенні острів є найбіднішим в системі «київських» дніпровських островів, що пов’язане як з відносною біотопічною однорідністю, відсутністю значних за площею заліснених ділянок та малою кількістю внутрішніх водойм з прибережно-водною рослинністю, так і з пожежами, які регулярно виникають в центральній, найбільш підвищеній його частині.

З ссавців середніх розмірів на Великому постійно мешкає лише заєць сірий. Більш-менш регулярно відвідує острів лисиця звичайна, дуже рідко – козуля європейська.

В складі орнітофауни переважають мешканці сухих луків та деревно-чагарникової рослинності; відносно високе різноманіття навколоводних птахів (мартини, крячки, кулики) виникає за рахунок літуючих особин, які в значній кількості тримаються на косах та мілинах поблизу острова. З 30 видів гніздових птахів майже половина екологічно пов’язана з дачними ділянками та базою відпочинку: це, в першу чергу, такі синантропні види, як горобець хатній, ластівки міська та сільська; в зоні стаціонарної рекреації постійно тримаються також шпак, синиця велика, горобець польовий, плиска біла, одуд, гава, куріпка сіра та деякі інші птахи.

На сухих луках тримаються в незначній кількості плиска жовта, чекан лучний, дуже рідко – жайворонок польовий. На ділянках з розрідженою шелюгою та окремими деревами тримаються сорокопуд-жулан, щеврик лісовий, досить численні славка сіра і вівсянка звичайна. На ділянці старого соснового лісу звичайними є зяблик, гава, вівсянка звичайна, щеврик лісовий; зрідка тут оселяється жайворонок лісовий. В прибережних тополівниках звичайні соловейко східний, іволга та синиця велика.

З водоплавних та навколоводних птахів, які мешкають переважно біля невеликих і зарослих болотним високотрав’ям заток, найбільш звичайними є крижень, чирок-тріскунок, курочка водяна, очеретянка велика; постійно тримаються чаплі сірі.

На піщаних косах гніздиться 2 види куликів – зуйок малий і кулик-сорока (останній – занесений до «Червоної книги» України). Слід відзначити, що в другій половині літа в районі острова концентрується досить значна кількість цих рідкісних куликів, які пристосувались збирати їжу під час різких коливань рівня води, пов’язаних з роботою Київської ГЕС.

З інших хребетних тварин слід згадати ящірку прудку, яка мешкає на окремих ділянках.

Прибережні мілини та затоки є місцем нагулу риб, але, як нерестовища, ці ділянки цінності не мають внаслідок значних коливань рівня води.

Із безхребетних тварин в прибережних біотопах Великого зустрічаються кілька видів бабок, личинки яких розвиваються в затоках: звичайними тут є стрілки та плосконіжки, часто можна побачити бабку звичайну та коромисел велике, зелене та синє. На галявинах і луках острова трапляються чатуючі на здобич особини бабки дозорець-імператор – виду, занесеного до «Червоної книги» України (його личинки мешкають в проточних водах Дніпра).

На луках трапляються такі звичайні для регіона денні метелики, як зірочка, павиче око денне, адмірал, бражник тополевий, червонець непарний, синявець красивий, ікар (гусінь розвивається на щавлі), синявець аргіад (гусінь – на лядвенці рогатому і конюшині), білани брукв’яний та капустяний (гусені мешкають на хрестоцвітних), окачик звичайний (гусінь – на тонконогу), гарпія, товстоголовка кома і волове око (гусені двох останніх видів розвиваються на злаках), а також занесений до «Червоної книги» України махаон. З прямокрилих тут у великій кількості зустрічаються коники і кобилки. На квітуючій рослинності збирають нектар джмелі (зокрема – земляний та кам’яний) і дикі бджоли. В колоніях попелиць відмічені сонечко 7-крапкове і личинки золотоочки; деякі особини попелиць заражені їздцями-афідідами.

На галявинах заліснених ділянок на квітуючій рослинності відмічені метелики волове око і червонець непарний, зрідка зустрічаються товстоголовка кома і хвостатка W-біле.

На підвищеннях в піщаних грунтах знайдено велику кількість нірок риючих ос, а вздовж доріжок полюють хижі мухи ктирі (зокрема був відмічений ктир гігантський, занесений до «Червоної книги» України.

В цілому, ентомофауна Великого, особливо фауна лускокрилих, збіднена внаслідок частих пожеж, які по кілька разів на рік спустошують острів, викликаючи загибель значної кількості прямокрилих комах, гусені метеликів та інш. Проте, тут відмічені три види комах, занесені до «Червоної книги» України.

Рекреаційні умови. З усіх боків острів Великий оточений водою і не має під’їздних доріг чи мостів, а тому не несе значного антропогенного навантаження, особливо після того, як в останні роки перестав бути регулярним маршрут катерів від Києва до о. Великий (пристань на острові називається «Гирло Десни»). Стаціонарна рекреація має місце тільки на південно-східному боці острова, де знаходяться дачні ділянки та база відпочинку з літніми будиночками; решта ж території – це природні, переважно псамофітні екосистеми та розвіяні піски.

Шірокі піщані смуги біля водойм використовуються як пляжі, які в майбутньому можуть бути обладнані для більш широкого кола рекреантів.

Рекомендації щодо використання території. Південно-східна частина острова, де є дачні ділянки, та прибережні смуги в східній його частині – найбільш придатні для рекреаційного використання. Західна та північна частини, що входять до охоронної зони Київської ГЕС, повинні бути виключені з рекреаційного планування.

Своєрідна привабливість і яскрава рослинність Великого мають не тільки естетичну цінність. На острові слід закласти екологічні стежки і проводити екскурсії, розраховані на різний рівень відвідувачів – від науковців до школярів.

Острів, особливо його внутрішня глибока та широка затока, має сприятливі умови для організації водно-спортивної бази, а також бази любительсько-спортивної риболовлі. Значні глибини затоки дозволяють заходити сюди і навіть причалювати до берега досить великим пасажирським катерам.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 153

Модифіковано : 26.04.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.