Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Ландшафтний заказник місцевого значення «Троєщинські луки»

Парнікоза І.Ю.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Троєщинські луки» створений рішенням Київради №92-9171 від 28.07.2020 р. 381,8 га.

Заказник включає фрагмент лівобережної заплави річки Дніпро та фрагмент правобережної заплави пригирлової частини річки Десни в межах Деснянського району м. Києва. Межі об’єкту: на півночі – північна межа міста від рогу вул. Милославської та Закревського (урочище Клунища, включаючи урочища Келійки та Верхнє Вигурівське озеро, урочище Діброва та Федорковщина на північ від озера Алмазне, а також ділянку притерасної заплави біля основи борової тераси – урочище Куричево.

Келійки це урочище, яке належало Михайлівському монастирю, близько 20 га. Сьогоднішній орієнтир — Келійки, лежать за 1,5 км на 3 від ТЕЦ-6.

Заплава в цьому районі має висоту над рівнем Дніпра 2–4 метри. Підстилаючи основу заплави сформовано алювіальними відкладеннями — замуленими пісками та торф’янистими ґрунтами. Товща мулистих ґрунтів коливається від одного до двох метрів. Абсолютні позначки висоти поверхні становлять 94–98 м. н. р. м. Рельєф плоский, слабо хвилястий, з окремими невеликими підвищеннями до 5 метрів та місцевим заболочуванням. Ландшафт заплавний, лучно-болотяний, включає фрагменти лук, листяних лісів на притерасній заплаві, а також у фрагментах меандрів пра-Десни. отсання обставина – збереження фргаменту непорушеної, реліктової заплави зумовлює велику цінність створеного ландшафтного заказника.

Тутешня флора та рослинність дуже багаті і різноманітні.

Піщані луки займають найбільшу площу і найвищі елементи рельєфу. Вони сформовані в основному з костриці Беккера (Festuca beckeri), куничника наземного (Calamagrostis epigeios) та кипця сизого (Koeleria glauca). Флористичне ядро формують миколайчики плоскі (Eryngium planum), гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii), щавель горобиний (Rumex acetosella), енотера дворічна (Oenothera biennis), полин дніпровський (Artemisia campestris), очиток звичайний (Sedum maximum) та їдкий (S. acre), щавель кислий (Rumex thyrsiflorus) та кінський (R. confertus), еспарцет піщаний (Onobrychis arenaria), цмин пісковий (Helichrysum arenarium), червець багаторічний (Scleranthus perennis), псамофілієла мурова (Psammophliella muralis), пижмо (Tanacetum vulgare) та жито лісове (Secale sylvestre).

В складі таких угруповань зустрічаються козельці українські (Tragopogon ucrainicus), занесені до Європейського Червоного списку (Европейский Красный список.., 1992), а також такі малопоширені рослини, як заяча капуста шестирядна (Sedum sexangulare), що знаходиться тут на східній межі свого ареалу. Наявні також розріджені зарості верби гостролистої (Salix acutifolia).

Подекуди на піщаних дюнах трапляються фрагменти угруповання булавоносця сіруватого (Corynephorus canescens).

Біотопи псамофітних лук охороняються згідно Оселищній директиві ЄС. Зокрема, охороняються піонерна псамофітна рослинність: угруповання костриці-келерії — код 6120, угруповання булавоносця сіруватого — код 2330, остепнені луки — код 6210 (Siedliska — Przewodnik metodyczny). Псамофітні угруповання також охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції: євро-сибірські піонерні угруповання на карбонатних пісках — Е1.12 (відповідник біотопу 6120 Директиви ЄС), не зімкнені не середземноморські сухі кислі та нейтральні трав’яні угруповання, у тому числі континентальні трав’яні угруповання на дюнах — Е1.9, псамофітні піонерні комплекси (відповідник біотопу 2330 Директиви ЄС). Охороняється також комплекс біотопів Х35 — континентальні піщані дюни (Тлумачний.., 2017).

Піщані луки формують комплекси із справжніми та болотистими луками. Справжні луки сформувалися на нижчих вологіших супіщаних, а подекуди з шаром намулу ґрунтах. В них переважають угруповання костриці лучної (Festuca pratensis) та пирію повзучого (Elytrigia repens). На бідніших ґрунтах поширені угруповання тимофіївки лучних (Phleum pratense) та китника лучного (Alopecurus pratensis). Флористичне ядро таких лук найбагатше. Тут зустрічається велике різноманіття видів. Тут зустрічається велике різноманіття видів: смілка зозуляча (Silene flos-cuculi), волошка блакитна (Centaurea cyanus), суховершки звичайні (Prunella vulgaris), конюшина гірська (Trifolium montanum), цибуля гранчаста (Allium angulosum), золототисячник малий (Centaurium erythraea), горошок тонколистий (Vicia angustifolia), морква дика (Daucus carota), деревій звичайний (Achillea millefolium), полин гіркий (Artemisia absinthium), череда листяна (Bidens frondosa), осот польовий (Cirsium arvense), роговик (Cerastium holosteoides), молочай кіпарисовидний (Euphorbia cyparissas) та лозний (Euphorbia esula subsp. tommasiniana), бедринець (Pimpinella saxifraga), нечуйвітер зонтичний (Hieracium umbellatum), оман верболистий (Inula salicina), королиця звичайна (Leucanthemum vulgare), жовтий осот городній (Sonchus oleraceus), козельці великі (Tragopogon major), гвоздика армерієвидна (Dianthus armeria) та дельтовидна (Dianthus deltoides), смілка звичайна (Silene vulgaris), мильнянка лікарська (Saponaria officinalis), зірочник ламкий (Stellaria fragilis), зірочник злаковидний (Stellaria graminea) та зірочник п’яне сіно (Stellaria hippoctona), дзвоники скупчені (Campanula glomerata), звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), чина лучна (Lathyrus pratensis), лядвинець рогатий (Lotus corniculatus), люцерна серповидна (Medicago falcatа), люцерна посівна (Medicago sativa), в’язіль різнобарвний (Securigera varia), конюшина рівнинна (Trifolium campestre), альпійська (Trifolium alpestre), польова (Trifolium arvense), гібридна (Trifolium hybridum) та лучна (Trifolium pratense), горошок мишачий (Vicia cracca), тонколистий (Vicia tenuifolia) та шорсткий (Vicia hirsuta), лаватера тюрінгська (Lavathera thuringiaca), подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata), жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos), рутвиця жовта (Thalictrum flavum) та блискуча (Thalictrum lucidum), перстач срібний (Potentilla argentea) та повзучий (Potentilla reptans), підмаренник чіпкий (Galium aparine), північний (Galium boreale) та справжній (Galium verum), авран лікарський (Gratiola officinalis), кравник звичайний (Odontites vulgaris), дзвінець малий (Rhinanthus minor), дивина чорна (Verbascum nigrum), вероніка довголиста (Veronica longifolia), холодок лікарський (Asparagus officinalis), осока шорстковолосиста (Carex hirta), метлюг звичайний (Apera spica-venti), стоколос розчепірений (Bromus squarrosus) та безостий (Bromus inermis), куничник очеретяний (Calamagrostis arundinaceae) та сіруватий (Calamagrostis canescens), грястиця збірна (Dactylis glomerata), червець багаторічний (Scleranthus perennis), мітлиця велетенська (Agrostis gigantea), тонка (Agrostis tenuis) та собача (Agrostis canina), тимофіївка степова (Phleum phleoides), стоколос житній (Bromus secalinus) та очеретянка канаркова (Phalaris canariensis).

В травостої також присутні такі малочисельні види, як суниці зелені (Fragaria viridis), самосил часниковий (Teucrium scordium), китятки чубаті (Polygala comosa) та очанка стиснута (Euphrasia stricta). Досить рідкісним тут є і щучник дернистий (Deschampsia cespitosa). Ці рослини слід рекомендувати до включення в список рослин, що охороняються на території м. Києва.

У комплексі зі справжніми луками на Трощинських луках на знижених зволожених ділянках та дліянках прилеглих до Верхнього Вигурівського озера сформувалися болотисті луки. Їх формують наступні види: осока гостра (Carex acuta), чорноколоскова (Carex melanostachya) та прибережна (Carex riparia), очеретянка звичайна (Phalaroides arundinacea), м’ята польова (Mentha arvensis), ситники жаб’ячий (Juncus bufonius), стиснутий (Juncus compressus) та відхилений (Juncus inflexus), молочай болотяний (Euphorbia palustris), сідач коноплевий (Eupatorium cannabinum), горичник болотяний (Thyselinum palustre), жовтий осот болотний (Sonchus palustris), незабудка болотяна (Myosotis scorpioides), живокіст лікарський (Symphytum officinale), водяний хрін земноводний (Rorippa amphibia), чина болотяна (Lathyrus palustris), череда трироздільна (Bidens cernua), вовконіг європейський (Lycopus europaeus) та високий (Lycopus exaltatus), дягель лікарський (Angelica archangelica), хвощ болотяний (Equisetum palustre), теліптеріс болотяний (Thelypteris palustris), м’ята довголиста (Mentha longifolia), шоломниця звичайна (Scutellaria galericulata), чистець болотяний (Stachys palustris), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), жовтець повзучий (Ranunculus repens), гадючник в’язолистий (Filipendula ulmaria) та звичайний (Filipendula vulgaris), підмаренник болотяний (Galium palustre), плакун верболистий (Lythrum salicaria) та лозний (Lythrum virgatum), алтея лікарська (Althea officinalis), зніт волосистий (Epilobium hirsutum), гірчак перцевий (Persicaria hydropiper), шорсткий (Persicaria lapathifolia) та почечуйний (Persicaria maculosa), щавель прибережний (Rumex hydrolopathum) та китник колінчастий (Alopecurus geniculatus).

В районі Верхнього Вигурівського озера виявлено велику популяцію надзвичайно рідкісної в Києві орхідеї включеної до Червоної книги України (2009а) — коручки болотяної (Epipactis palustris). Тут також виявлено такі регіонально рідкісні види як валеріана лікарська (Valeriana officinalis), півники болотяні (Iris pseudacorus), що охороняються на території Києва рішенням Київради за № 880/2290 від 23.12.2004 р. (Перелік рослин та тварин…).

Наразі лучні біотопи в Європі стають дедалі рідкіснішими, що зумовлює взяття їх під охорону. Так, формації справжніх та деяких типів вологих лук знаходяться під охроною Бернської конвенції та Директиви з охорони біотопів Європейського Союзу (Дідух, Альошкіна, 2012). Зокрема у випадку наявних на території даного об’єкту біотопів, Директивою з охорони біотопів ЄС охороняється всі типи справжніх лук — код 6510, та деякі типи вологих лук, а саме угруповання молінії, — код 6410, двожильника — код 6440 (Siedliska — Przewodnik metodyczny). Згідно Додатку 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції під охороною перебувають: Е2.2. рівнинні та низько-гірські сінокісні луки (відповідають біотопу 6510 Директиви ЄС), Е3.4. мокрі або вологі евтрофні і мезотрофні луки — заплавні луки з домінуванням злаків, комишів та Scirpus sylvaticus (відповідають біотопу 6440 Директиви ЄС) та E3.5 мокрі або вологі оліготрофні луки — осока гостра, молінія блакитна (відповідають біотопу 6510 Директиви ЄС).

На притерасній заплаві та по збереженим меандрам пра-Десни поширені ділянки заплавного лісу. Їх сформовано головним чином з тополі чорної (Populus nigra), білої (Populus alba) верб сірої (Salix cinerea) та білої (Salix alba). Наявні фрагменти деревостанів з вільхи (Alnus glutinosa) та осики (Populus tremula). В деревостанах поширені також клен американський (Acer negundo), в’яз (Ulmus laevis), дуб черещатий (Quercus robur), робінія (Robinia pseudoacacia), горіх волоський (Juglans regia), шовковиця біла (Morus alba) та чорна (Morus nigra), обліпіха (Hippophae rhamnoides), яблуня (Malus domestica), слива (Prunus domestica), груша (Pyrus communis), шипшина собача (Rosa canina), верба козяча (Salix caprea) та тритичинкова (Salix triandra), липа серцелиста (Tilia cordata) та сосна звичайна (Pinus sylvestris).

В чагарниковому ярусі поширені аморфа кущова (Amorpha fruticosa), калина (Viburnum opulus), свидина біла (Swida alba) та криваво-червона (S. sanguinea), дрік фарбувальний (Genista tinctoria), зіновать руська (Chamaecytisus ruthenicus), вовчуг польовий (Ononis arvensis), крушина ламка (Frangula alnus) та ожина сиза (Rubus caesius).

Тут зростають ліани хміль (Humulus lupulus) та дівочий виноград п'ятилисточковий (Parthenocissus inserta).

В трав’янистому ярусі таких лісів зустрічаються ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas), астрагал солодколистий (Astragalus glycyphyllos), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis), хвощ польовий (Equisetum arvense), хвощ зимуючий (Equisetum hyemale), герань Роберта (Geranium robertianum), розхідник плющовидний (Glechoma hederacea), парило звичайне (Agrimonia eupatoria), кропива дводомна (Urtica dioica), лопух великий (Arctium lappa), кремена несправжня (Petasites spurius), кульбаба (Taraxacum officinalis), вербозілля лучне (Lysimachia nummularia), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys), суниці лісові (Fragaria vesca), перстач гусячий (Potentilla anserina), тонконіг стиснутий (Poa compressa) та подорожник великий (Plantago major).

У зв’язку з прогресуючою трансформацією річкових долин низка угруповань заплавних лісів Європи взята під охорону Оселищної директиви Євросоюзу. У випадку території об’єкту це:

1. Заплавні вербові ліси (Salicetum albae) разом з прирічковими заростями верб Salicetum triandro-viminalis, код угруповання 91E0-1;

2. Заплавні тополеві ліси (Populetum albae), код угруповання 91E0-2 (Siedliska – Przewodnik metodyczny);

Біотопи заплавних лісів охороняються також Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції. Це зокрема у випадку території об’єкту прирічкові вербові ліси – G1.11, мішані дубово-в’язово-ясенові ліси великих річок – G1.22 (Тлумачний.., 2017).

Добре розвиненою є прибережно-водна рослинність, флористичне ядро якої утворюють рогіз вузьколистий (Typha angustifolia), широколистий (Typha latifolia) та Лаксмана (Typha laxmanii), очерет звичайний (Phragmites australis), куга озерна (Schoenoplectus lacustris), стрілолист (Sagittaria sagittifolia), сусак зонтичний (Butomus umbellatus), частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica), ситник членистий (Juncus atriculatus), стиснутий (Juncus compressus) та розлогий (Juncus effusus), омег водяний (Oenanthe aquatica), берула пряма (Berula erecta), катаброза водяна (Catabrosia aquatica), їжача головка зринувша (Sparganium emersum), яка охороняється рішенням Київради № 880/2290 від 23.12.2004 р. (Перелік рослин та тварин…), лепешняк великий (Glyceria maxima) та леерсія рисовидна (Leersia oryzoides).

Акваторію Верхнього Вигурівського озера займає водна рослинність. Основу водних угруповань формують кушир занурений (Ceratophyllum demersum), водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum) ряски мала (Lemna minor) та трироздільна (Lemna trisulca), а також жабурник (Hydrocharis morsus-ranae).

На порушених людською діяльність ділянках зростають капуста польова (Brassica campestris), анізанта покрівельна (Anisantha tectorum), чистотіл (Chelidonium majus), лобода біла (Chenopodium album), нетреба звичайна (Xanthium strumarium), гикавка сіра (Berteroa incana), грицики (Capsella bursa-pastoris), кучерявець Софії (Descurainia sophia), хріниця (Lepidium ruderale), спориш (Polygonum aviculare), сухоребрик високий (Sysimbrium altissiumum), сухоребрик Льозеліїв (Sisymbrium loeselii), талбан польовий (Thlaspi arvense), квасениця прямостояча (Xanthoxalis stricta), злинка канадська (Conyza canadensis), жовтий осот городній (Sonchus oleraceus), паслін чорний (Solanum nigrum), підбіл (Tussilago farfara), розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parviflora), воловик лікарський (Anchusa officinalis), чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinale), синяк (Echium vulgare), незабудка польова (Myosotis arvensis), ехіноцистіс (Echynocystis lobata), пальчатка кров’яна (Digitaria sanguinalis), полоскуха (Echinochloa crusgalli), гусятник малий (Eragrostis minor), гусятник гребінчастий (Eragrostis pectinacea), ваточник сирійський (Asclepias syriaca), ахірофорус плямистий (Hypochaeris radicata), тонколучник однорічний (Erigeron annuus), щириця (Amaranthus retroflexus), топінамбур (Helianthus tuberosus), цикорій (Cichorium intybus), триреберник непахучий (Matricaria perforata), гаркуша нечуйвітрова (Picris hieracioides), золотушник канадський (Solidago canadensis), жовтий осот польовий (Sonchus arvensis), буркун білий (Melilotus albus), льонок (Linaria vulgaris), повитиця південна (Cuscuta australis), а також мишій сизий (Setaria glauca).

За даними www.inaturalist.org з ссавців на території заказника виявлена лисиця звичайна (Vulpes vulpes).

Матеріали статті дозволяється використовувати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike.