Озеро Видубицьке – проектований ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Видубицьке»
Парнікоза І.Ю.
Озеро виникло 1868 р. після спорудження двох дамб на Дніпрі в ході будівництва Дарницького залізничного мосту. До того на сучасному місці озера проходило старе русло Дніпра – протока Старик між правим берегом та островом навпроти Видубицького монастиря. Протока виникла у XIX ст., коли головне русло відійшло ближче до лівого берега, а острів наблизився до правого берега. До XIX ст. на місці цієї протоки було головне річище, що зафіксовано, зокрема, на офортах Тараса Шевченка 1844 р. Після спорудження дамб Дарницького мосту протока почала відмирати. Колишній острів навпроти Видубицького монастиря об'єднався з косою вище гирла Либіді утворивши сучасне урочище Нижня Теличка. Єдиним залишком колишнього рукава Старик є наразі Видубицьке озеро.
У ході будівництва мосту 1868 р. спорудили дві дамби: перша з’єднала північний кінець колишнього острова навпроти Видубицького монастиря з київським берегом; другою дамбою, що була споруджена у нижній частині протоки, пролягла залізниця. Між цими двома дамбами й утворилося Видубицьке озеро. Вже тоді у дамбі було влаштовано штучну протоку, через яку перекинули легкий міст.
У першій половині XX століття Видубицьке озеро було схоже на озеро-старицю на заплаві Дніпра. Пізніше північну частину озера було засипано будівельними відходами, а південну – перетворено в піщані кар’єри.
З 1966 р. на озері почали зводити причали для човнів – Ремонтно-відстійний пункт №1. В ході робіт понад протокою до Дніпра споруджений міст для автомобілів.
Природна цінність озера полягає в тому – що це релікт давнього головного русла Дніпра – рукава Старик, який був штучно перекритий дмабами Дарницького залізничного мосту. В 1970-х рр. наіть планувалася передача цього озера до Центрального ботанічного саду НАН України для колекції водних рослин. Наразі на плесах озера наявні угруповання, включених до Червоної книги України (2009а) сальвінії плаваючої (Salvinia natans), водяного горіха (Trapa natans), а також глечиків жовтих (Nuphar lutea), які охороняються рішенням Київради № 880/2029 від 23.12.2004 р. Угруповання сальвінії всіх цих рослин охороняються Зеленою книгою України (2009).
На території об’єкту наявні угруповання, які охороняються Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції та Оселищною Директивою Європейського союзу: вербові та тополеві ліси, псамофітні комплекси, луки та водна рослинність (Siedliska — Przewodnik metodyczny, Тлумачний.., 2017).
Озеру загрожує засипання та забудова.
Джерела:
Матеріали статті дозволяється використовувати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike.