I. «Коли б тебе, Полінашко...»

Петро Гулак-Артемовський

Коли б тебе, Полінашко

Як я, знали люди,

За тобою, моя пташко,

Літали б усюди.

Коли б тебе, як я, знали

Багатії й бідні,

Вони б тебе покохали,

Як братики рідні.

Коли б знали хист і сили

Розуму й серденька,

На руках тебе б носили,

Як тато та ненька.

До серденька б пригортали,

Як я пригортаю,

За тобою б пропадали,

Як я пропадаю.

Соловейко в клітці тісній

Пісні виспівує.

А хто ж тії дивні пісні

На улиці чує?!

23 декабря 1855 года, Харьков

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1901, кн. 5, с. 76-77.

Зберігся автограф, подарований 1856 р. А. Станіславському (ЦНБ АН УРСР, ф. X, № 3, арк. 2). Подається за автографом.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 94.