13.01.1903 р. До Івана Пулюя

Високоповажний добродію!

Ще перед самими нашими по старому стилю різдвяними святками в «Киевское общество взаимного кредита» прийшла тільки бомага, що «Böhmische Sparcasse» має вислати гроші д. Кулішевій і мені. Управляющий цього банку зараз сказав мені за це і питав, що вчинити і яку одповідь дати в Прагу. Я зараз написав д. Кулішевій, чи згоджується вона, щоб її частка грошей була вкладена в банк, а коли згоджується, то нехай зараз шле від себе в банк «Заявок» за цю справу, бо без цього «Заявку» банк не хотів приймати грошей.

Добродійка негайно й одписала і прислала од себе згоду, і вже аж тоді київський банк подав звістку в Sparcasse в Прагу, щоб слали гроші в Київ, бо хоч я й сказав управляющому, щоб гроші усі вклали в банк, але уся ввага була звернута на гроші Кулішевої, так як моя частка – це тільки, як кажуть, «пришийкобиліхвіст» при її капіталі. Аж тоді київський банк дістав усю суму в австрійських кронах, розміняв на наші гроші і залічив на вклад на півроку з 5 процен. передніше давали 6. Добродійка Куліш дістала 2 999 карбов., а я 444 карбованці і 50 к. с.

Добродійка Кулішева буде мати сливинь 150 карбованців проценту, що є немала річ, бо вона в листах писала за свої недостачі та нужду, хоч це мене трохи дивує: оце недавнечко вона писала до мене, що вже продала свій хутір, окрім своєї оселі та парку, в котрому поховані її чоловік небіжчик та Вас[иль] Михайлович Білозерський, її брат.

Як бачите, добродію, ця тяганина з переводом грошей тяглась таки довгенько, але, хвалить бога, скінчилась. Посилаю Вам, добродію, сердечну подяку за усі Ваші труда та пеклювання про цю біблійну справу. Ми невідомі, де друкується переклад «Біблії» і чи вже видання дійшло кінця, чи ще й досі не скінчено друкування. Раять мені, щоб я звернувся до цензора, щоб він пропустив по одному примірникові «Біблії» мені й д. Кулішевій. Але навряд чи пропустять, бо духовного змісту книги мусять переходити ще через другу цензуру – духовну, а ця цензура ще консервативніша од світської: в неї скуплюється традиційна релігійна і національна нетерплячість, з котрою неможливо нам мати будлі-яку справу.

Будьте ласкаві, прийміть од мене як єдину щиру подяку примірник «Біблії» з призначених мені як даровизну от Британського біблійного товариства; один примірник прошу передати Іванові Белеєві, один М. Грушевському, один Ів. Франкові і по одному в Товариство просвіти та в Товариство ймення Шевченка.

Мій адрес: Іванові Семеновичу Левицькому, улица Пушкинская (Новоелисаветинская), № 19.

З щирим поважанням зістаюсь вельми шануючий Вас

Іван Левицький.

P. S. Українських книжок виходе в нас багато: видані утвори Марка Вовчка, Кулішевої, поетів Кримського, Чернявского, Свидзінського, Руданського, «Літературний збірник» в Києві і багацько популярних книжечок. Трохи одлигло в цензурі.

І. Левицький.

Примітки

Вперше надруковано в «Літературному архіві», 1931, № 1-2, стор. 147 – 148. Подається за автографом (ІЛ, відділ рукописів, ф. 60, № 202).

Böhmische Sparcasse – чеська ощадкаса, скарбниця.

Білозерський Василь Михайлович (1825 – 1899) – один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства. В 1861 – 1862 pp. редактор журналу «Основа». Пізніше – член Варшавської судової палати. Після відставки жив у Петербурзі. Брат Ганни Барвінок.

«Просвіта» – культурно-освітня громадська організація буржуазно-ліберального напряму, заснована у Львові 1868 р. народовцями Н. Вахнянином, О. Партицьким та ін.

Свідзинський Володимир (1885 – 1941) – український письменник, автор збірок: «Ліричні поезії», «Вересень».

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 402 – 404.