14.01.1905 р. До Бориса Грінченка
| Киев. 14. I. 05 |
Високоповажний Борисе Дмитровичу!
Оджеж я забувсь сказати Вам ще за одну річ: замість скоро в нас ще вживається слово незабаром, коли мовиться мова про коротенький час: «Школярі вже сіли в класі, і незабаром (скоро) увійшов учитель».
Замість скоро – слово затого, і Ви вживаєте: «Затого (скоро) вечір буде», «Вертайтесь, та не гайтесь, бо затого обід буде».
Замість уйняла дітей – впинила дітей; замість мішає робити – заважає робити, перебранчає; пособи – поможи. Отоді вже в Вас буде усе «без сучка і задоринки», як у Кар[пенка]-Карого. Але в других не так…
В «Гайяваті» Мирного є: по обличчю, по одежі. В Єфремова: промайнув по обличию… старанно уникав (польське unikaje), а в Франка – без ліку: в посту й мовчанню (мовчанні), в життю і т. д.
В галицьку мову ще вліз польський предлож[ний] пад[еж], якого в нашій мові нема й вже заскочив і до нас в книжки (Panna na Wydanniu, Po wydannu paszny…). В нас з предлогом по тільки вживається предлож[ний] пад[еж], як-от, прим[іром]: по полях, по лісах, по обличчях, а не по полям, по обличчям. По полям, по лісам – це буде по-російськи. Те ж буде й в единст[венному] числі: по обличчі, вівці ходять по дворі, мухи лазять по столі; пішли мати по селу – це в нас не вживається. Галицькі книжки таки псують нашу книжну мову добре.
Шануючий В[ас] Ів. Левицький.
Оце треба виправлять.
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦНБ, відділ рукописів, ф. III, № 38351).
В «Гайяваті» Мирного… – Маються на увазі «Декілька пісень про Гайявату. З Лонгфелло», переклад Панаса Мирного («На вічну пам’ять Котляревському. Літературний збірник», К., 1904, стор. 439 – 466).
Відкритий лист: «В городе. Гоголевская улица № 8. Милостивому государю Борису Дмитриевичу г. Гринченко. Киев».
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 431.