9.02.1905 р. До Михайла Грушевського
| 1905 p. 9 лютого |
Високоповажний Михайле Сергійовичу!
Цензор пропустив для мене галицьке видання «Хмар» і «Гуморесок». І ці книжки я дістав з пошти не як лист, а як крам – з таможенною «квитанцією». Спасибі за посилку. Видання вашої Видавничої спілки гарне: я це вперше бачу спілчине видання, а «Гуморески», певно, видані для народу. Прошу занотувати на кількох книжках «Хмар», що це – повість-хроніка (як я написав на «Старосвітських батюшках та матушках», подавши оце недавнечко до цензури, бо – і це теж – повість-хроніка), і надалі видавати під таким заголовком, бо це і справді виходе повість-хроніка при тих додатках, що я послав, та і взагалі повість скидається більше на хроніку, ніж на звичайну повість, як звичайно в наші часи пишуть цей ряд утворів.
Спасибі за те, що повиправляли деякі недоладності та такі слова, як «жизнь» і т. д. Мене тільки вражає оте церковнослов’янське ї (иже), бо я давно вже читав галицькі книжки і зовсім одвик од його. Це иже з двома точками чогось нагадує мені псалтир та часословець або давні «Ізмарагди» та «Чепи». А коли трапляється ще отаке слово, як її з карнизом вгорі, то це вже скинулось на турецьку азбуку або на «клинообразні» цегляні плитки, викопані в давній Ассірії. Це все теперечки мені здається чудним і дивовижним, і час би вже його змінити на повну фонетику: йіі, йім, йіду і т. д. і повикидати ті карнизи вгорі, хоч, сказати по правді, і в нас в київській спілці є чимало між спілцями людей, прихильних до такої ассірійської та турецької азбуки, бо… чомусь дуже люблять усяке староття…
І нам і галичанам треба б лічити видання сукупно: це вже «Хмари» вийшли в Галичині третім виданням, лічачи за 1-е видання те, що вийшло в Росії, бо, сказати по правді, видання тільки виходять в Галичині, а розходяться скрізь, і по Галичині і по Україні. В наші час[и] границь для книжок нема.
Цензура пропустила для мене два номері «Рускої хати», нового видання. Чи воно пак дозволено в Росії? Чи можна його виписувати в Росію? Чи це тільки для мене «юбілейний комплімент»? А видання гарненьке і в сутності свого змісту доволі цінне. Мені сподобалось, що редакція вживає слово розвиток, а не розвій, бо конструкція першого щиро народна. Тим часом слово розвій (польське) чогось нагадує мені: «розвій, вітре, мою тугу по степах…». В Галичині ще вживають недоладні слова: настрій, стремління, стремить до… їстнує, тим часом як в нас в народі вживаються народні слова: настрій – направа, стремління (і влеченіє) – потяг, стремить – потягується, їстнує – животіє. Кажуть же в нас: уся направа на сході йде од писаря… (настроїть скрипку – направить скрипку). Не живемо, а тільки животіємо.
Оце тільки що цензура пропустила мені «Над Чорним морем». Чи було пак воно вже видано в вас окремим виданням? Цебто книжкою, як-от, приміром, були видані «Кайдашева сім’я» і інші? Коли воно було видане, то я вже ставитиму на книжці II видання.
Бувайте здорові! З поважанням до Вас
Іван Нечуй-Левицький.
P. S. Так вже надписуйте моє ймення на виданнях, бо вже між українськими письменниками є три Левицьких, і два з їх Івани.
В новому журналі: «Руска хата» названо типи Радюка та Комашка в «Хмарах» та в повісті «Над Чорним морем» «моделями» (неначе моделі кораблів або машин), цебто взорцями для наслідування… В Галичині нас все звуть теоретиками, що знають тільки бавитись в принципи й теорії…
Тим часом, ще я був студентом в 1862 році, ці моделі секретно завели дві українські школки в Києві і викладали науки по-українській, й вони ж позаводили перші недільні школи і в Полтаві і в Києві. В Полтаві хотіли навіть заснувати народний театр. Само по собі, що декотрих їх за ці теорії запровадили в Вологодську та Архангельську г[убернії], правда, на службу.
Тип Радюка списаний мною з двох таких діячів: один мій товариш Алексій Львович Гулак-Артемовський, вже небіжчик, доктор, небіж автора «Пан та Собака», а другий, полтавець, ще й досі живе. Це справді були сівачі, бо скрізь бігали, та проповідували, та розкидали усякі книжки – «» та «Кавказ» Шевченків, та Герценів «Колокол»… То вже провина моя, коли вони вийшли не дуже вдатні, що стосується до штучності в обмалюванні.
Ів[ан] Лев[ицький].
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 40 – 41).
…Галицьке видання «Xмар» і «Гуморесок». – Повість «Хмари» і «Гуморески» І. С. Нечуя-Левицького видані у Львові 1904 р.
«Руська хата» – ілюстрований літературно-художній і науково-громадський журнал. Виходив у Львові в 1905 – 1906 pp.
Гулак-Артемовський Олекса Львович – небіж українського поета П. П. Гулака-Артемовського (1790 – 1865).
…другий, полтавець, ще й досі живе. – Особа не встановлена.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 440 – 441.