8.01.1904 р. До Михайла Грушевського
| 1904 року 8 января. Київ |
Високоповажний Михайло Сергійовичу!
З новим роком будьте здорові!
Вибачайте, що опізнився внести свою оплать в «Товариство», як його спілець. Усе сподівавсь, що д. Труш, вертаючись з Криму, зайде до мене та й візьме гроші для передання, але він чомусь не зайшов. Мушу слати поштою.
Святкування юбілею д. Лисенка одбулось так пишно, що я такої пишноти й не сподівавсь, знаючи мертвоту та байдужість нашого суспільства і до української літератури і, само по собі, і до письменських і артистичних діячів. Аж воно вийшло зовсім інакше, як виявилось при святкуванні юбілею.
Був я і на виставі в оперному театрі Лисенкової «Різдвяної ночі». Ставили оперу дуже добре, і опера дуже гарно видає на сцені. Київські театральні антрепренери Бирода та Саксаганський дуже добре покористувались юбілеєм і заробили на йому здоровецькі гроші тоді, коли звичайно перед різдвяними святками в театрах буває сливе порожньо. Казали мені Старицькі, що оперний театр заробив 21 декабря за денний Лисенків концерт і за вечір, коли йшла «Різдвяна ніч», 3500 карбованців, бо ціни поставили бенефісні, ще й зверхом!..
Чи не помістили б ви, добродію, мою дописку до «Хмар» в «Л[ітературно]-Н[ауковому] віснику»? (Усього 10 писаних аркушів). Десь воно блукає в молодих – і чистова й чорняк… Боюсь, щоб не запропастилось навіки, бо мені шкода своєї праці.
Оце позавчора писав мені д. Пулюй з Праги, що український переклад біблії вже вийшов з друку: в полотняних палятурках коштує 3 кроні. Британське біблійне товариство дарує д. Кулішисі й мені по 10 примірників. Прошу Вас прийняти од мене один примірник в знак поважання, а один прим[ірник] передайте д. Франкові, один д. Белеєві, один д. Шухевичеві, один в Н[аукове] т[овариство] імені Шевченка і один в «Просвіту». Коли б мені хто з галичан привіз один пр[имірник] до Києва, бо інакше не пустять. Гроші за переклад, що на схованці в Київському обществі взаїмного кредиту (тепер їх 500 р.) я записав в духовниці на користь убогих студентів русинів в Львівському університеті. Чи на стипендійку, чи на що інше – як Вам здасться краще. Бажав би я, щоб і д. Кулішева зробила так само з своїми 2999 р. за переклад (дві тисячі – 999 p.).
Мій низенький поклін Вашій жінці.
Зістаюсь з поважанням до Вас
Іван Левицький.
Примітки
Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 594, арк. 35 – 36).
Труш Іван Іванович (1869 – 1941) – український живописець і художній критик.
Старицькі – мається на увазі Михайло Петрович Старицький (1840 – 1904), його донька – українська драматична актриса і режисер Марія Михайлівна Старицька (1865 – 1930) та інші члени родини.
Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 407 – 408.